Як Україна вдягнула Європу у власні шкарпетки

Дарувати шкарпетки, так само як труси чи піну для гоління вже давно моветон, але Sammy Icon зробили їх нормальним презентом.

Кольорові і різнобарвні, з кумедними малюнками вони переможно крокують світом: Австрія, Швейцарія, Голандія, Німеччина, Білорусія. Загалом, більше десяти країн носять українські шкарпетки, які чотири роки тому вигадали економіст Олексій Малицький з Дрогобича та менеджер Пилип Литвинов з Ялти.

Історія виникнення – така собі, побутова, без містики: Олексій хотів купити собі кольорові шкарпетки, нічого, що б сподобалося, не знайшов. І за принципом "пишу книжки, бо нічого читати", вирішив робити шкарпетки, бо нічого носити. Перша колекція в триста пар продалася десь за три місяці.

"Вона була однотипна, базові яскраві кольори. Потім я почав сам малювати дизайни, а на фабриці їх переносять на шкарпетки", - розповідає Пилип. В 2013 році Олексій, з яким вони були знайомі по Могілянці, покликав його приєднатися до справи (і згодом повністю передав її Пилипу).

Хлопці знайшли фабрику у Львові, яка погодилася робити кольорові шкарпетки невеликим тиражами, надрукували візитівки, зробили сайт, взяли свій товар і стали ходити по магазинам, пропонуючи його під реалізацію. Стояли на виставках, ходили на ярмарки.

"Близькі крутили пальцем біля скроні, - посміхається Пилип. – Казали: цікаво, але навряд чи вам вдасться. Фабрики не брали наші замовлення, вмовляли зробити такі самі, але чорні (сміється). А тепер багато з тих, хто тоді відмовив, самі нам пишуть і пропонують свої послуги. Зараз ми працюємо з великими фабриками і великими обсягами, сумарні замовлення на декілька десятків тисяч пар на рік. Ми частково виховали в Україні моду на яскраві шкарпетки! Раніше я майже нікого в них не бачив, а зараз по кілька людей кожен день"

- Мабуть на початку до людини, яка йде у ваших, хотілося кинутися з обнімашками?

- А ми й підходили. Питали, де купили, як вам якість, які побажання. Люди привітно на таке реагують.

- І ніколи не помилялися?

- Я свою шкарпетку по двом сантиметрам впізнаю

- А хто такий Семмі?

- Він покровитель авантюристів, тих, хто полюбляє яскраве життя, яскраві шкарпетки. Він вигадує дизайни, а ми тільки втілюємо його волю у реальність.

Приблизно отак він виглядає

Це ілюстрація Марисі Рудської і вона, на наш погляд, найточніше передає, як виглядає Семмі

- Інвестицій у вас було близько 20 тисяч доларів. Як швидко витрати окупилися і справа почала приносити прибуток?
- Ми вклали власні гроші, ніхто під таку авантюру грошей би не дав. Через рік ми окупили власні витрати.

- І вже потім подалися на Kickstarter? Не вистачало грошей?

- Ні, це скоріше, була промо-акція, щоб зацікавити покупця за кордоном. А вже другою метою було – назбирати грошей, щоб знову ж таки вкластися у виробництво. Зараз багато брендів так робить. Тоді близько 250 людей перерахували нам майже 9 тисяч доларів. А хотіли хоча б 8.

- Наразі багато талановитих хендмейдерів прагнуть заробляти гроші на аксесуарах, одязі, продають щось через ОЛХ, "Фейсбук", але хочуть розширюватися. Що б ви їм порадили?

- Продавати за кордон. Це перспективно і набагато вигідніше, ніж в Україні. Там більше конкуренція, але й більше ринок, більше грошей

- На виставці чоловічої моди в Pitty Umo во Флоренції ви були єдиним українським брендом. Як вважаєте, чому? І чому в Україні такий слабкий експорт легкої промисловості?

- Тому що роками ніхто не ставив собі за мету працювати на закордон. Тобто в нас багато чого вироблялося, але майже ніхто не створював потужних брендів з прицілом на імпорт. Але зараз вже починаються ці процеси. Те, що останні два роки коїться з доларом, підштовхнуло багато брендів до розвитку, до виходу за межі країни. Всі побачили, що це вигідно при такому курсі

Можливо, Україна почне заробляти гроші на виробництві – в нас є дешева робоча сила і наша країна може стати наступним Китаєм. Наприклад такі відомі бренди як ZARA, Hugo Boss вже шиються в Україні.

Пилип і його молода команда на Kiev picnic

- Як ви починали імпорт? Просто знайомилися з представниками бізнесу і пропонували свій продукт?

- Для того, щоб працювати в інших країнах, треба мати там якісь представництва, і логістично і юридично, бо дуже важко щось продавати, коли ти з країни, яка асоціюється з війною. Ми не в Євросоюзі, в Європі ніхто нас не чикає, при тому, що є більш конкурентоздатні виробництва.

Зараз у нас є магазини в різних країнах Європи, а представництва - в Голландії та Німеччині, останнє захоплює ще Швейцарію і Австрію. Наші представники мають мережу агентів, склади, знають мову, бо наприклад в Німеччині при тому, що всі знають англійську, є регіони де без німецької важко. В інших країнах ми продаємо напряму, контактуємо на виставках, пишемо, дзвонимо, пропонуємо. От, нещодавно знайшли дистриб'ютора в Новій Зеландії, шукаємо можливість працювати із Японією і США.

Продаємося і в магазинах, і онлайн. Як і в Україні

- А на Росії не зупинилися продажі?

- Ні. Може хтось один сказав, що, мовляв, це "фашистські шкарпетки", але загалом все нормально.

- Як на бізнес вплинула війна? Сильно впали обсяги продажу?

- Ми продовжували працювати, але криза сильно вплинула. Продажі падали і ми завжди це бачимо під час активізації військових дій або ж протестів на Майдані

- Ви для всіх країн робите однакові колекції, що їх відшивають у Львові? Сировина також українська?

- Шиємо у Львові і в Туреччині. Для нас просто так логістично зручніше. У Львові ми можемо швидко регулювати тиражі: цикл виробництва два тижні, отримали товар, швидко його продали, знов замовили. В Туреччині цикл виробництва може займати 2-3 місяці, але якість інша, як в наших конкурентів. Ми працюємо з Туреччиною бо вони лідери в цьому.

Нитки купуємо також турецькі, бо в Україні їх, на жаль, не виробляють.

- Не бачу у вас шкарпеток з вишиваною облямівкою, патріотичною символікою. Вважаєте, що це недоречно?

- Я вважаю, що це занадто. Я не хочу ставити державні символи, бо це спекуляція на патріотизмі. Але нам приємно казати за кордоном, що ми з України!

Мені здається що, особливо після Майдану, виріс великий попит на українське, але купують аби що, тільки б українське. Це розбещує виробника і стимулює виробництво речей сумнівної якості, без смаку. Добре, що зараз це потрохи вщухає

- Чорні, сірі, сині шкарпетки принципово не робите?

- Пробували, бо багато люди про них питали, але вони не є популярними саме у нас. К осені хочемо робити чорно-білі паттерни, бо це зараз тренд.

- Скільки налічує ваша особиста колекція шкарпеток?

- Близько 18-20 пар, але це не тільки наші, ми часто купуємо шкарпетки інших брендів, тестуємо. Є саме шкарпеткові бренди, наприклад шведські, але вони в Україні в чотири рази дорожчі за наші - близько 250 гривень. В Європі вони продаються за 8-9 євро і для тамтешнього покупця це нормально. Ми там також продаємося дорожче ніж в Україні, щоб конкурувати з іншими брендами

- Робити дорожче, щоб конкурувати? Тобто якщо європеець побачить, що 2 євро, він скаже: о, це занадто дешево, мабуть не якісно, я це не купуватиму?

- Так, це одна з причин. Ми продаємо дорожче, щоб конкурувати і також економічно ціна на шкарпетку має включати в себе багато податків, логістичних витрат по ЄС, тому ціна в Європі вище

- Когось з знаменитостей бачили в своїх шкарпетках?

- Бачив в інстаграмі Тимощука. Знаю, що носить ведучий Андрій Педан. Ще ми багато кому дарували шкарпетки. Наприклад, американському послу в Сингапурі – він відомий фанат яскравих шкарпеток.

Ще надсилали одному хлопчику…В Великій Британії є острів, на якому залишилась одна школа для молодших класів в якій залишився лише один хлопчик. Про нього написав The Guardian як про найсамотнішого хлопчика в світі. І ми надіслали йому шкарпетки на Різдво, з побажаннями.

Відповіді не отримали, але все одно, аж самим приємно.