ЧС 2018
Вибори-2019
Обличчя
Сектор
Спепроекти
Країна Укропів

"Совок" і вишиванка: як вони уживалися

Як українці носили вишиванки за радянської влади
Depo.Укроп лук
19 травня 2016 10:30
ФОТО: depo.ua
"Совок" і вишиванка: як вони уживалися
"Совок" і вишиванка: як вони уживалися

Це зараз вишиванки в тренді і складно знайти людину, в якої хоча б чогось вишитого не було. Україна мабуть єдина країна, де люди носять національний одяг кожен день, комбінуючи його з джинсами, маринарками.

А ще 30-40 років ХХ століття тому за носіння вишиваної сорочки можна було отримати чималі проблеми за націоналістичні погляди. Чи так тільки вважається?

Журналісти depo.ua поспілкувалися з українцями, які носили вишиванки коли Україна була ще УРСР про те, чи відчували вони небезпеку, ходячі в національному одязі.

"ВОНА БАНДЕРІВКА. ТРЕБА ТЕРМІНОВО ПОВІДОМИТИ В КДБ"

Київська пенсіонерка Лідія Мірошниченко вперше вдягла вишиванку на початку 80-х і досі зі сміхом згадує, який це тоді викликало резонанс.

"Совок" і вишиванка: як вони уживалися - фото 1

Лідія Мірошниченко 

"Я тоді тільки закінчила інститут і отримала розподіл в ЛКСМУ – центральний комітет комсомолу України, в ідеалогічний відділ. До речі, секретарем з ідеології в нас тоді був Петро Симоненко. Оскільки в мені завжди вирував дух протиріччя, я попросила бабусю вишити мені сукню з червоними квітами. Вдягнула я її і прийшла на роботу, ми тоді розташовувалися на Михайлівській, там, де зараз МЗС. В міліціонера, який перевіряв перепустки, стався шок. Він застиг, потім довго роздивлявся мою перепустку, але в середину врешті пропустив", - розповідає вона.

"Совок" і вишиванка: як вони уживалися - фото 2

Та сама сукня, що влаштувала фурор в ідеологічному відділі

Реакція колег по кабінету була ще цікавішою.

"Нас осіб п'ять сиділо в кабінеті. Я увійшла. Запанувала мертва тиша, і так вони мовчали, практично весь день вони розмовляли зі мною ніби шпагу проковтнувши. Як потім мені розповідали, мовчання було викликане тим, що вони спочатку подумали ніби я бандерівка. Хтось запропонував повідомити в КДБ, - сміється Лідія. – Згодом зійшлися на думці що мене просто підіслали з КДБ, щоб перевірити їхню реакцію на бандерівське вбрання. Ще цікавіше було в їдальні, вона в нас була спільною з обкомом партії. Коли я зайшла на обід, навколо мене утворився великий простір: всі похапали свої підноси і відсаджувалися якомога далі. Біля стола зі стравами також стало дуже вільно, обирай, що хочеш".

Подив людина у вишиванці викликала не тільки в ідеологічному відділі центрального комітету комсомолу, а і на вулицях столиці України.

"Я відчувала на собі не тільки погляди молодих чоловіків, а й усіх. Всі погляди були звернені на мене. Мені це подобалося, - згадує Лідія. – Хоча не можу сказати, що я часто вдягала, кілька разів було досить. Знаєте, не те, щоб я була палкою націоналісткою чи бандерівкою. Моя така сміливість була викликана тим, що я навчалася у Москві, де тоді вільніше думалося та дихалося, і в Києві я страждала без цього вільного повітря і хотілось якось підірвати суспільство".

Вже в роки Перебудови Лідія вдягала вишиванку часто, перший з'їзд "Руху" немов відкрив шлюзи цим процесам і багато хто в Києві почав ходити в вишиваних сорочках.

ТО СХВАЛЮВАЛИ, ТО НЕ СХВАЛЮВАЛИ...

Пенсіонер Володимир Юхимович Костенюк з Хмельниччини носить вишиванки з дитинства, так само як і його односельці.

"Совок" і вишиванка: як вони уживалися - фото 3

Володимир Костенюк

В кінці 50-х він був ще малий, але пам'ятає, як фотографувався у вишиванці, як його родина вбиралася у національні строї на великі свята. Каже – керівництво цього не схвалювало, але й не засуджувало.

"Традиції, такі як Великдень, негласно засуджувалися, влада намагалася у цей день влаштувати якісь суботники, додаткові робочі дні, щоб люди не святкували. Вишиванки мали скоріше таку неоголошену "непідтримку", а статті чи офіційного морального осуду не було, - розповідає він. – Але носіння вишиванки не було масовим, бо це був дуже дорогий одяг. Буковинські строї моєї мами коштували в той час як корова…."

"Совок" і вишиванка: як вони уживалися - фото 4

Батьки Володимира Костенюка в буковинських строях

В 1970-80 роки Володимир Юхимович відслужив строкову, потім жив то в Хмельницькому, то у Львові, але вишиванки не носив. Тоді партія розпочала курс на "єдиний радянський народ", розповідає він, замість "український народ" казали "народ України", в усьому царувала уніфікація.

"Стосовно вишиванок у тому числі все залежало від настроїв ЦК. От Хрущов носив вишиванку і українці могли це робити і не мати клопоту. Були навіть постанови ЦК на збереження окремих традицій. Через рік-два політика партії кардинально змінювалася і хапали усіх, хто насмілився підняти голову, - розповідає Володимир Юхимович. - За деякими оцінками, періоди відлиги навмисно робили, щоб проявили себе дисиденти, а потім через рік їх відвозили до відповідних закладів"

НА ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ НАКАЗУВАЛИ ПРИЙТИ У ВИШИВАНКАХ

Киянин Іван Савельєв у 1982 році пішов у перший клас 148 школи Києва – один український серед чотирьох на потоці. На перше вересня їм сказали прийти у вишиванках.

"Совок" і вишиванка: як вони уживалися - фото 5

Іван Савельєв у дитинстві

"І при Хрущові у вишиванках ходили. Але у той же час мама розповідала, що студентів вишів заарештовували за самовільне покладання квітів біля пам'ятника Шевченку на його день народження", - розповідає він.

НОСІННЯ ВИШИВАНОК ПОРУШУВАЛО "РАДЯНСЬКІ КОРПОРАТИВНІ НОРМИ"

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович повідомив depo.ua, що носіння вишиванок не було забороненим, "але це було своєрідним порушенням негласних корпоративних норм радянської культури".

"Людина у вишиванці, навіть попри те, що не було формальних заборон, привертала до себе увагу і підпадала під підозру в надмірному націоналізмі", - каже він.

Перший вибух моди на вишиті й народні сорочки у радянських республіках припав на 20 роки минулого століття – тоді їх носили і партійні керівники, і прості люди.

В 1953 року швацька артіль "8 Березня" увійшла до складу Української спілки художньо-промислових кооперативів. Нею, задля масового виробництва, було розроблено три типи сорочок: "українка" (з відкладним коміром, одноколірною вишивкою чи в сполученні двох-трьох відтінків одного кольору), "гуцулка" (з багатоколірним геометричним візерунком із перевагою червоного) та "чумачка" (з вишитою пазухою та низеньким комірцем-стійкою).

Друге радянське піднесення популярності вишиванок припало на другу половину 1950-х років і пов'язане з Микитою Хрушовим, який сам частенько носив вишиту сорочку. Звісно, тоді носіння українського національного одягу ніхто не забороняв.

Аж до періоду застою (середина 1970 — середина 1980-х років) вишиванка була популярною, поки її не записали до ознак дисидентів та націоналістів.

Далі українські вишиванки зберігалися в шафах до отримання Україною Незалежності.