Співак з В'єтнаму Чан Куок Кхань: "Те, що я говорю українською, стало для водія шоком року"

Хоч виграти не склалося, Чан продовжує розвивати кар'єру, випускаючи нові пісні.

В'єтнамець, який чистою українською співає "Скрипка грає" став однією з головних сенсацій сезону телешоу. Виявилося, Чан вчиться у Львівській політехніці, за вісім місяців досконало вивчив українську і не проти залишитися в нашій країні назавжди.

Наразі ж хлопчина випустив новий кліп "Говори зі мною". Стверджує, робота почалася з вірша Юрка Іздрика, який побачив на стіні у Львові.

Чан розповів Depo.ua про враження від життя в Україні, плани на майбутнє і любов до української кухні.

- Чане, чому у новій роботі зупинилися саме на тексті Іздрика? Ви вже познайомилися особисто?

- З віршем все просто. Я у сумному настрої вийшов погуляти, побачив його вірші, прочитав. І ця фраза "Говори зі мною" запала мені в душу – я не зміг її забути. Тож зрештою вирішив покласти вірш на мелодію.

В реальному житті з Юрком незнайомий, але написав йому, щоб дав згоду на використання твору. А потім скинув готовий твір. Він сказав, що на такий результат навіть не сподівався. Звісно, мені було дуже приємно це чути.

- Коли зрозуміли, що у вас талант до музики?

- Люблю співати з дитинства, виступав на шкільних концертах. Хотів стати музикантом, але батьки були категорично проти. Тож музикою я не займався, але коли приїхав у Львів, пішов вчитися вокалу.

- Чому вирішили вчитися за кордоном?

- Я потрапив у список найкращих студентів в'єтнамського вишу. Нас запросили взяти у програмі обміну студентами, і я подав заявку. На вибір були Москва і Львів, я обрав Україну. Тут мені дуже сподобалося. Особливо був вражений архітектурою – симпатичні будиночки, усе, як у фільмах про європейські країни. Та й люди мені траплялися хороші. В'єтнамці традиційніші, а українці більш відкриті. Тож я вирішив продовжити навчання тут.

- Вже закінчили виш? Знайшли роботу? Плануєте працювати в Україні?

- Поки закінчую навчання на магістратурі, маю захистити диплом, тож поки роботу не шукаю. Якщо ж після випуску знайду, може, залишуся в Україні. Наразі ж важко сказати, чи продовжу кар'єру музиканта, чи працюватиму за спеціальністю.

ПІСЛЯ ШОУ ПОДАРУВАЛИ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

- Після участі у "Голосі країни" у житті щось змінилося?

- Два тижні після ефіру "Голосу" – мабуть, найкращі в моєму житті. Мене пізнавали на вулиці, дарували подарунки. Наприклад, український прапор і картину з карпатським пейзажем. Запрошували на ток-шоу та інтерв'ю.

Побачивши мене на екрані, люди зацікавилися моєютворчістю. Почали пропонувами співати у концертах. Щоправда, поки виступаю раз чи два на місяць. Співав у Львові, Стрию, Одесі. Але найцікавішим був творчий вечір Вадима Крищенка у столичному палаці "Україна" у квітні.

- Бачу, і в благодійних заходах берете участь…

- Так, пару разів готував для дітей з інтернату страви азіатської кухні і співав на концертах, де збирали кошти на бійців АТО.

У ПЕРШУ ЗИМУ БУЛО МІНУС 30. СПРАВЖНЯ КАТАСТРОФА

- Під час Майдану ви вже були в Україні. Як пережили революцію?

- Якщо чесно, спершу дуже боявся, не знав, що може статися. У В'єтнамі від народження не бачив таких протистоянь. Уважно слідкував, як усе розвивається. Десь 8 грудня приїхав на Майдан – хотів побачити, що люди роблять, чого хочуть, яка у них мета. У мене були аж мурашки, коли дивився, як живуть повстанці. Це дуже страшно.

- Батьки, певно, не раз вмовляли вас повернутися. Спершу був Майдан, потім почалася війна…

- Вони про все дізнавалися з новин і дуже боялися. Казали: "Раптом що, вирушай додому". Але я відповідав, що вірю, війна скоро закінчиться. Поступово вони заспокоїлися. Хоча ми зв'язувалися кожен день, вони питали про життя тут, чи мені нічого не загрожує.

- Спілкуєтеся з в'єтнамськими друзями? Запрошуєте їх до нас?

- Підтримуємо зв'язок з чотирма людьми. В Україну їх, звісно, запрошував, але це дуже далеко і дорого – $1 тис. йде лише на дорогу. А ще треба платити за проживання і харчування. Тож поки ніхто не наважився.

- Що найбільше відрізняється у побуті українців і в'єтнамців?

- Наприклад, у нас люди зазвичай намагаються заробити на дім, а не на квартиру. В Україні ж квартири популярніші. Кухня зовсім інша. У нас їдять тропічні фрукти, багато риби, морепродуктів.

У моєму місті ніколи не падає сніг, зими теж немає. Перша ж зима у Львові було шалено холодною, під мінус 30. Зараз, коли температура мінус 15, мені теж трохи важко, але не так, як у перший рік. То була просто катастрофа.

- А у побаченнях з дівчатами різниця є?

- Та ні, немає. І у В'єтнамі, і в Україні потрібно подарувати дівчині квіти. Запросити в кіно, в кафе або ж на прогулянку.

У В'ЄТНАМІ ГОДУЮ БАТЬКІВ ВАРЕНИКАМИ

- Ви вивчили українську за вісім місяців. В чому секрет?

- Тут головне - бажання. Треба якомога більше спілкуватися з людьми. Дивитися фільми, слухати музику, читати книжки українською.

- Хто з українських гуртів найбільше припав до душі?

- "Океан Ельзи".

- Як люди реагують, коли чують від вас чисту українську?

- Коли я був в Одесі та Харкові, вони були спантеличені. Я замовив таксі і почав говорити з водієм, він сказав, що це для нього найбільший шок року. Мовляв, інколи українці не говорять своєю мовою, а я іноземець і вільно спілкуюся.

- А вишиванки у гардеробі у вас є?

- Так, аж три. Дві вишиванки мені друзі подарували на день народження і на Великдень. А одну я замовив сам.

- Українську кухню вже розсмакували?

- Я люблю їсти, і ваша кухня мені дуже до душі. Особливо вареники і солянка. Коли приїжджаю до батьків, готую українські страви. Для них це, правда, трохи незвично. Але страви їм подобаються.