Історія дня: Чим справа Володимира Івасюка схожа на вбивство Гонгадзе

24 квітня вдень він вийшов з дому на роботу в консерваторію, пообіцявши батькам повернутися в обід і більше живим його ніхто не бачив. Два тижні тривала пошукова операція, після чого справу по факту смерті композитора Володимира Івасюка було закрито. Його знайшли тільки 18 травня, повішеним під Львовом, нібито випадково, радянський солдат в Брюховицькому лісі. Під деревом лежала сумка з партитурами, в кишені залишилися гроші, на руці – годинник. В офіційну версію радянської влади — самогубство через нещасливе кохання чи психіатрічний розлад, ніхто не повірив.

Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Івасюк – феномен української музики, один з найпродуктивніших поетів-пісенників сучасності. Автор 107 пісень, серед яких "Червона рута", "Водограй" і "Балада про дві скрипки", 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні.

Будинок, в якому народився Володимир Івасюк. Через 30 років у ньому народилась співачка Ані Лорак

А крім цього - професійний медик і неординарний живописець. Здається, все, за що б не взявся Івасюк, йому вдавалося.

В останні роки він поновився на навчанні у Львівській консерваторії в класі Лєшека Мазепи, Софія Ротару з піснею Івасюка "У долі своя весна" перемогла на фестивалі "Сопот-77", в тому ж році вийшла платівка-гігант "Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару" і збірка його пісень "Моя пісня". Артисти, виконуючи його пісні і музику перемагали на всесоюзних конкурсах.

В квітні 1979 він судив I Республіканський конкурс артистів естради в Хмельницькому. В ніч з 23 на 24 квітня виїхав у Львів. Газета "День" наводить спогади Ольги Рудковської, заступниці директора Будинку народної творчості в Києві. Вона розповідає, що багато людей пішли проводжати Володимира на вокзал, але були здивовані тим, що він зволів їхати не потягом, а відправився у Львів на легковому автомобілі з колишнім керівником ансамблю "Арніка". Помітно нервував, кудись поспішав. Пізніше, відновлюючи картину трагедії, друзі і родичі пригадали, як Володимир їм скаржився на кількаразові дзвiнки з анонімними погрозами на свою адресу.

24 квітня за телефонним викликом Івасюк вийшов з дому й більше не повернувся.

Відомо, що в цей день Івасюк побував на роботі. Фейсбук-спільнота "Локальна історія" цитує тодішнього декана історико-теоретичного факультету Львівської консерваторії Володимира Заранського про їхню останню зустріч і розмову 24 квітня.

"В той день ми з ним зустрілися на третьому поверсі (Львівської консерваторії) біля сходів, де є запасний хід. Ми привідкрили віконце, запалили по цигарці і я з ним говорю: Володю, наближається вже сесія, які в тебе плани, чи будуть якісь поїздки, гастролі? Він часто бував і в Останкіно, і на телебаченні, і в студіях звукозапису… Я кажу, чи будуть виступи, щоб ми склали індивідуальний план сесії, в нас передбачалась така форма. Він каже, офіційно так, "ні, Володимире Івановичу, в мене всі питання вирішені, я тепер займаюся сесією, готую композиторські роботи до сесії". Ми з ним попалили, попрощались. Я їхав на телестудію, а він іде далі повертається, бо перерва була 15 хвилин...Друга пара закінчувалась в 11:45 в 12 починалася наступна. Після цієї розмови, я вийшов. Біля нашого головного входу стояла моя машина. Впритул до моєї машини стояв Москвич. Підходить до мене чоловік 32-35 років. І питає мене: чи є Івасюк на заняттях. Я грішною справою подумав, що мене перевіряють, чи я його з пропусками не покриваю, адже я призначив йому тоді ще стипендію, тоді було з тим строго...На що я ствердно відповів: "Так, він все відвідує". "А де заняття?", - питає. Заняття було на третьому поверсі, кажу гляньте собі в розклад… Я вже так потім аналізував, що машина до моєї дуже близько була припаркована. Я тоді завжди на модель машини дивився, на номер міг глянути, а того разу я не міг побачити… Я тоді заднім ходом від'їхав і поїхав на телебачення. Після цього довідуюсь, що Володимир Івасюк щез…"

Батьки повідомили, що він зник, в той же день, але шукати його почали тільки 27 квітня, і 11 травня цю справу припинили. Тіло Володимира знайшов 18 травня 1979 р. випадковий солдат, який, "полюючи на лисиць" (форма навчання радистів), наштовхнувся на напіввисячий-напівстоячий труп людини.

Слідство висунуло версію, що Володимир ще не набув душевної рівноваги після лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні й покінчив життя самогубством.

Слідчі відстоювали формулу "божевільний-самогубець". 4 червня 1979 року ЗМІ передали повідомлення про те, що причиною смерті Володимира Івасюка є самогубство через повішення. Чутки про інші причини смерті було оголошено вигадками.

Наприклад, версія про те, що лікування в стаціонарі проводилося з метою поновлення в консерваторії (хворобою можна було аргументувати численні пропуски, Івасюк будучи професійним лікарем, міг зіграти потрібні симптоми) слідству не сподобалася і була відкинута.

На те, що в той день в консерваторії люди, яких працівники ВНЗ бачили вперше, питали про Івасюка, на дивну смерть двох молодих закоханих, котрі бачили Івасюка одними з останніх, на відірвані гудзики на одязі, які могли свідчити про боротьбу, слідство також не схотіло звертати увагу.

Після дослідження кори бука, на якому висіло тіло, було встановлено: "Сліди 1, 2, 3, 4 (від зашморгу), 5 могли бути нанесені взуттям самого потерпілого за умови, що останній перед смертю залазив чи намагався залізти на дерево. Вирішити це питання в категоричній формі не є можливим через відсутність якихось індивідуальних ознак". Висновок експертизи аналізу одягу: "На наявних предметах одягу (плащі, піджаку, штанях, трикотажній сорочці та взутті) Івасюка В. М. частин кори, деревини, а також плям зеленого кольору, які б могли походити від поверхні стовбура з місця події, немає…". Проте з часом у висновку судмедексперти зазначили: "Судово-трасологічною експертизою встановлено, що сліди на стовбурі дерева, на гілляці, де висів труп, залишені взуттям Івасюка В. М., коли він залазив на дерево, щоб прив'язати пасок до гілляки".

Під час одного журналістського дослідження колишній політв'язень, якому довелося бачити чимало повішених, зауважив, що всі вони висіли з висунутим язиком. У трупа язик висунутим не був, не було виділень. Ці ознаки судмедесперти теж лишили поза увагою.

У день похорону його батько — Михайло Григорович ходив по цвинтарі і говорив: "Пальчики мої, пальчики", пише газета "День". Заслужений журналіст України Неоніла Братунь в одному з інтерв'ю розповідала, як відбувалося упізнання. До моргу вони пішли разом з матір'ю композитора. Приміщення було погано освітленим. Софії Iванівні, щойно вона подивилась на тіло, стало погано. Сина вона пізнала лише за шрамом після апендициту і родимкою на спині. Впізнати його було практично неможливо — обличчя знівечене, поламані пальці і все тіло в синцях. Чи може людина сама собі заподіяти такі каліцтва? Всі, хто близько знав Володимира, розмови про його самогубство називають наклепом

Директор музею Івасюка Параска Нечаєва порівнює справу Івасюка зі справою Гонгадзе:

"Коли читаєш про події, що відбулися в ті трагічні дні, то багато чому дивуєшся. У документах фігурують заяви "очевидців", що бачили Iвасюка то в одному місці, то в іншому, а насправді він зник. Ця історія мені нагадує ситуацію, що нині відбувається з журналістом Георгієм Гонгадзе, якого теж хтось десь бачив, а знайти людину не можуть".

Зрештою, слідство повідомило офіційну версію – самогубство. За однією з неофіційних версій, це було вбивство, в якому брали участь співробітники КДБ за наказом вищого керівництва СРСР.

Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф "таємно".

26 січня 2009 Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 справу було закрито нібито через відсутність складу злочину.

12 червня 2014 Генеральна прокуратура України ще раз поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка. В лютому 2015 екс-прокурор Львівської області Роман Федик у лютому, що Володимир Івасюк був убитий "співробітниками" КДБ.

Володимиру Івасюку було 30 років.