Як волонтери безкоштовно викладають українську алжирцям і британцям

Про старт проекту, складнощі та успіхи людей з інших країн у вивченні нашої мови Depo.ua поспілкувався зі співзасновницею проекту та викладачкою Христею Рутар.

- Христе, розкажіть, як усе почалося?

- У нас з Ярославом Шевчуком і ще кількома друзями була думка створити сайт з вивчення української мови з відео, граматикою. Але на такий проект забракло часу.

Оскільки Ярослав організовує перегляди фільмів англійською у медіатеці, туди приходили іноземці. Тож ми вирішили спробувати організувати зустрічі з вивчення української мови як іноземної. В неділю буде вже п'ята зустріч.

- Викладаєте лише ви?

- Спершу було так, але згодом приєдналася моя подруга Ольга Білявцева, ми поділилися на дві групи – вона займається з тими, хто володіє українською на середньому рівні, а я – з початківцями. Поки важко планувати наперед, адже не знаємо, скільки людей буде остаточно. Минулого разу їх було по десять у групі – це вже навіть багато для двох викладачів.

Ще у проекті є кілька людей, які ведуть у Facebook сторінку "Ґава". Там ми постимо матеріал для тих, хто вчить українську.

- Є студенти, які ходять постійно?

- Так, є кілька людей, які не пропускають жодного заняття. Наприклад, студенти з медичного університету, ЛНУ ім. Франка, хлопець, який переїхав до Львова заради дівчини і заради неї ж вивчає мову. Є викладачка англійської, яка вирішила вивчити українську. Ми вже знаємо, що ці люди точно будуть, і без них навіть заняття не починаємо.

- Які люди загалом вчать українську?

- Багато про студентів я не знаю, адже на просто розмови часу не вистачає. Концентруюся на тому, що можу їм дати, і чекаю моменту, коли вони зможуть розказати про себе більше, але українською.

Минулого заняття проходили тему професій, вони розповідали, чим займаються. До нас ходять і студенти, і бізнесмени, але перших більше. Декілька людей з Британії, двоє з Алжиру, один з Канади, із США. Здебільшого це молоді люди 20-30 років, деяким близько 40-ка.

Один хлопець вчиться в університеті у Львові – там є курси української, але вони йому чомусь не підходять. Він хоче займатися самоосвітою, наші заняття йому до душі. Він вже непогано знає українську, може питати у мене у Facebook, наприклад, відмінність між "кого" і "чого", "кому" і "чого".

ВЧИМО ЗА ТРЕЙЛЕРАМИ, ПОВНІСТЮ ФІЛЬМ З СУБТИТРАМИ ДІСТАТИ ВАЖКО

- Підручників, навчальних матеріалів вистачає?

- На книжки з'явився попит, але їх недостатньо, треба шукати. В Українському католицькому університеті влітку є гарна школа, у них чудові підручники. Але занадто дорогі для вчителя, який безкоштовно викладає. Є підручник "Крок", виданий Львівською політехнікою і сайт "Крок до України", матеріали на сайті Duolingo.

Тим, хто лише починає, підходять книжки англійською, видані у Британії і Австралії.

- Ви викладаєте за авторською методикою чи слідуєте програмі якогось підручника?

- Я б не називала це гордо авторською методикою. Але ми стараємося складати план самостійно. Теорію беремо з книжок, вправи теж, показуємо відео, щоб люди чули живу мову. Приходять інші небайдужі українці, залучаємо їх, щоб робили діалоги. Намагаємося, щоб було цікаво.

- З вивчення англійською є мільйон роликів та мультиків. А як в цьому плані з українськими відео?

- З українською такого бракує. Навіть фільмів українською з англійськими субтитрами не так багато. Я завжди показую мультик "Злидні", але там дуже швидко говорять, для навчання він підходить сяк-так. Є трейлери сучасних фільмів, які можна подивится з субтитрами – наприклад, "Стрімголов", "Поводир". Але це три хвилини. Повністю взяти фільм навіть за гроші нереально.

Є сайт інших викладачів – там у відкритому доступі 20 матеріалів, а за решту треба платити.

- Які моменти в українській даються іноземцям найважче?

- Для студентів, які тільки починають і не знають інших мов, важко зрозуміти концепцію відмінків, усі ці закінчення, доконаний і недоконаний вид дієслова – "казати-розказати", "іти-прийти". Дехто навіть каже: "Якщо буду говорити все в початковій формі, ви мене зрозумієте?". Але знання інших мов допомагає.

- До ідеї сайту не поверталися?

- Зараз ми створили сторінку у Facebook, спробуємо, подивимося, чи зможемо виділяти достатньо часу. Якщо так, працюватимемо над сайтом та іншими способами допомогти іноземцям вивчати українську. Тому що таких ресурсів і справді небагато.

- Не думаєте потім зробити навчання платним?

- Ні, ці курси залишаться безкоштовними. Але якщо хтось хоче додаткові заняття, вони вже будуть на інших умовах.

ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЛЯ ЕМІГРАНТІВ - ШАНА БАТЬКАМ

- Як ви взагалі прийшли до викладання української? Це ваша спеціальність?

- Ні, я літературознавець, пишу дисертацію про сучасний історичний роман. Викладання української як іноземної стало моїм хобі. Коли я вступила в аспірантуру, виявилося, що іноземці цікавляться українською мовою. Я вирішила спробувати. Репетиторство подарувало багато друзів. Певний період співпрацювала з приватною школою української мови, але потім на це забракло часу.

- Серед ваших учнів хтось вже знає українську досконало?

- Був у мене один студент зі Словаччини. Він унікум, поліглот, знає близько 10 мов, українську знає чудово.

У мене вчилися чимало дітей українських емігрантів. Наприклад, були дві чудові студентки з Шотландії, які трішки знають українську, але хотіли б вдосконалити. Це як шана їхнім батькам. Вони там творять цю спільноту, приїздять у Львів, беруть заняття з мови.