Як українці рятуватимуть Азію та Африку від токсинів

Його проект BIOsens має глобальну мету – допомогти людству захиститися від вбивчих токсинів.

"Я хочу дати людям впевненість, що вони виробляють і споживають безпечну їжу", - зазначає Андрій у своєму профілі в Facebook.

28-річний підприємець працює над розробкою приладу BIOsens, який за 10 хвилин виявляє мікотоксини у продуктах. При контакті з токсинами діагностичні смужки реагують певним чином, а результат тесту транслюється на смартфон.

Новинка ще на стадії розробки, але у стартапу вже потенційні клієнти. Аграріям тестер допоможе уникнути зараження великих партій зерна, а споживачам – гарантувати собі і близьким безпечне харчування.

Адже мікотоксини (продукти життєдіяльності пліснявих грибів) медики вважають дуже шкідливими для людини. Зокрема, стверджують, що ці речовини провокують широкий спектр хвороб – від проблем із суглобами до запалення нирок і онкології.

Depo.ua поговорив з паном Карп'юком про старт проекту, особливості роботи приладу і особливостях розвитку таких проектів у західних країнах.

- Андрію, Biosens – ваш дебютний проект, чи ви вже пробували себе у бізнесі? Розкажіть про перший досвід у підприємництві.

- Найперший досвід у мене з'явився у дев'ятому класі, коли я вчився у військовому ліцеї. Я писав реферати: один собі, ще десять – однокласникам по п'ять гривень за екземпляр. У десятому класі купив тример. Оскільки курсанти мали бути короткостриженими, я пропонував усім стрижку за дві гривні. В перукарні ж, здається, брали по сім. Всім було вигідно (посміхається).

А вже в аспірантурі у мене з'явилася компанія з електромонтажу: керував двома бригадами.

- Як найманий робітник взагалі не працювали?

- І такий досвід у мене є. На другому курсі університету працював техніком на півставки, заробляв 500 грн на місяць. Потім - лаборантом на кафедрі... Але завжди хотілося організовувати щось своє, реалізовувати нові проекти, гуртувати навколо себе однодумців.

- Як прийшли до ідеї виявлення мікотоксинів?

- В аспірантурі я працював з різними типами біосенсорів для експрес-діагностики мікотоксинів у продуктах харчування. Ці знання і стали основою стартапу.

Сама ідея такого тестування не нова. В цьому напрямку працює багато наукових інститутів. Наша компанія кинула свого роду виклик, взявшись втілювати її в життя на міжнародному ринку.

- Хто ваша основна аудиторія?

- У короткостроковій перспективі це агрокомпанії. Ми не замінимо міжнародні лабораторії, які проводять аналізи і видають сертифікат, з яким можна продавати продукцію. Але наш пристрій – додаткова опція, яка зменшує ризики зараження продукції.

От у період збору врожаю аграрій скуповує зерно у фермерів і зсипає в елеватор. Якщо одна партія буде заражена – зіпсується увесь запас. Висновку ж лабораторії треба чекати не один день. BIOsens дозволить отримати результат миттєво.

- Себто на звичайного споживача не орієнтуєтеся?

- Коли технологія оптимізується і здешевшає, будемо виходити і до кінцевого споживача. Як саме виглядатиме співпраця, ще не знаємо. Скоріше за все, апарат продаватимемо за собівартістю, а людина платитиме за тестові смужки.

Але це в довгостроковій перспективі – за три-п'ять років. Поки це не дуже вигідно, адже орієнтовна ціна пристрою - $500, а одна смужка коштує $10. Важко уявити, що людина купує її, аби протестувати кіло гречки. А от фуру зерна – чому б і ні.

- Одна смужка покаже наявність усіх мікотоксинів?

- Ні, для кожного токсину потрібна окрема смужка і зараз ми працюємо над тим, аби оптимізувати їхнє використання. Так, найбільш небезпечних мікотоксинів близько десяти і законодавство європейських країн зобов'язує виробників перевіряти продукти на їхню наявність. Тож ми плануємо випускати картриджі з набором таких смужок. Наприклад, людині, яка торгує кукурудзою пропонуватимемо набір для визначення токсинів, які можуть бути у кукурудзяному зерні.

- А звичайна людина зможе провести аналіз самостійно? Для цього не треба особливих операцій?

- Це якраз одне з питань, над якими ми ламаємо голову - як зробити процедуру простою. В ідеалі хочемо, щоб клієнт міг взяти мірну ложечку, засипати зерно у пристрій, натиснути дві кнопки. Після цього виділиться крапелька, яку можна нанести на тест-смужку і провести безпосередній аналіз. Але це у процесі розробки.

ПРОБЛЕМА З МІКОТОКСИНАМИ ДУЖЕ ГЛОБАЛЬНА

- Як почали реалізувати проект?

- Взяли участь у агрохакатоні на базі офісу Microsoft. Його проводила асоціація AgTech Ukraine під керівництвом Юрія Петрука. Приїхали командою з трьох людей, а там знайшли четвертого. Після цього потрапили на акселерацію (процес прискореного розвитку стартапу – ред.) у IoT hub, після акселерації отримали інвестиції, які дозволили нам дослідити ринок.

Брали участь у різних виставках – як в Україні, так і за її межами. Паралельно працювали над створенням прототипів. За минулий рік ми були в США – в Вашингтоні, Нью-Йорку, Техасі, Сан-Франциско. У Сан-Франциско був стартап-баттл, де ми зайняли перше місце. А ще нас відібрали у Kickstart-акселератор у Швейцарії, ми були там три місяці, де покращили вміння з менеджменту, маркетингу, тім-білдінгу і отримали потенційних клієнтів. Себто за минулий рік ми сформували сильну команду однодумців, а наступні півроку повністю відходимо від участі у виставках та інших піар-активностей і переключаємося на розробку продукту.

- Раніше ви казали, що шукаєте інвестора. Як успіхи зараз?

- У нас є кілька цікавих пропозицій, які ми розглядаємо, але ми відкриті для всіх.

- Плануєте робити ставку на український ринок?

- Якщо говорити про глобальну стратегію, то український ринок – 5% того ринку, на який ми плануємо вийти. У нас міжнародна компанія, а проблема з мікотоксинами дуже глобальна – найсильніше страждають країни Африки і Азії.

- Якщо хліб полежав кілька днів і вкрився пліснявою, в ньому є мікотоксини?

- Можливо і так, але необов'язково. Розвитку плісняви могли сприяти умови зберігання. Якщо хліб зберігається в поліетиленовому пакеті, всередині підвищується вологість, і це якраз чудовий клімат для розвитку грибків. З простих рекомендацій – не їсти хліб, який пролежав більше двох днів.

- Знаходили токсини у наявних на ринку продуктах?

- Навіть якщо б познаходили, ми б не сказали, бо ми не сертифікована лабораторія. Але ми на стадії розробки і працюємо з чистими токсинами, тож з кінцевим продуктом аналізи ще не проводили.

НА ЗАХОДІ НАУКА ТА БІЗНЕС ДУЖЕ БЛИЗЬКІ

- Що виявилося найважчим у роботі над проектом?

- Найважчий етап – формування команди однодумців, які готові працювати безкоштовно. Бо коли в тебе є стартап, ти можеш виділити на нього незначні фінансові ресурси, але забезпечити команду повноцінною зарплатою проблематично.

Основним челенджем для мене було знайти людей, які дійсно хочуть щось зробити не лише заради грошей. Фінансова мотивація у здорової людини бути має, але я шукав тих людей, які готові ризикнути і попрацювати на перспективу.

Чесно кажучи, з чотирьох людей, з якими ми були на хакатоні, залишилося двоє – я і Олександр Гудзь, який відповідає за IT-частину. Двоє відсіялося через півроку. Адже ідея підкорити світ – це класно, але якщо немає відчутних результатів за короткий період, люди просто демотивуються і йдуть.

- Так, люди, які захоплюються і продовжують горіти без значних заохочень – якась мрія стартапера…

- Тут я дуже вдячний своєму досвіду. В університеті я був головою студентської організації і мене постійно питали: "Андрюхо, нащо тобі це? Ти ж вбиваєш купу часу, а ніяких плюшок це не приносить". Але тоді мені було просто в кайф це робити, і тільки зараз я нарешті знаю відповідь на їхнє питання. В студентському активі я сформував команду однодумців – у мене були заступники з наукової, культ-масової, спортивної діяльності, загалом близько 10 студентів. Таким чином здобув важливий навичок – як організувати ідейних людей без фінансового ресурсу.

- Де, власне, шукали однодумців?

- З Катериною Звєрєвою познайомилися на виставці, з Андрієм Плужником – на тренінгах Британської Ради, де ми три дні працювали над навичками з написання грантових заявок, і один із тренерів вирішив долучитися до нашої команди. З Тетяною Яценко познайомилися ще під час виконання досліджень дисертаційної роботи, а Еліна Юрченко написала у Facebook, із запитаннями, чим ми могли б бути корисними один одному.

- Ви багато подорожували були на великій кількості іноземних заходів. Що вас здивувало і надихнуло у міжнародному досвіді?

- Мене вразило, що наука з бізнесом там дуже близькі. В одному з університетів говорив з професором, у якого Індекс Гірша (показник рівня цитованості робіт вченого – ред.) – 46, у нас, в Україні найбільший, здається, 43. Так от, у нього є фірми, які реалізують його ж ідеї. Частину розробок він віддає аспірантам просто так. Головна мета професора – аби задумки реалізувалися.

У нас же бізнес окремо, наука – окремо, і вони не працюють в одному напрямку. А добре було б, наприклад, перейняти європейський досвід. Там стартапер приходить до держави з проектом, в якому треба зробити спершу наукову роботу, а потім маркетинг і комерціалізацію. І от, держава каже: "Гаразд, я можу проплатити половину від проекту", але гроші дає напряму університету, який займається науковими дослідженнями. Іншу половину суми для макретингових цілей дає стартапер. Так держава фінансує навчально-наукові інститути, цим самим створює робочі місця. Інститути задоволені тим, що зайняті наукою та ще й за гроші. Стартап отримує розробку для її реалізації та платить державі податки. В підсумку у виграші всі.