Лайфхаки для сучасних дітей: Як "труди" стають найважливішими уроками в школі

Принаймні, коли про Інтернет ще ніхто не чув, в країні був дефіцит усього, вміння майструвати одяг вважалося безцінним, а замість викликати якогось майстра легше було навчитися і полагодити власноруч. Тепер, коли можна викликати клінінгову службу і "чоловіка на годину", в магазинах продається будь-що за різними цінами, а опанувати будь-яке рукоділля можна на майстер-класі, не виходячи з дому, чи варто займати цінні навчальні години випилюванням та шитвом?

Вчителі трудів впевнені – обов'язково треба. І пояснюють чому.

"ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ МОЖНА ПОРІВНЯТИ З РЕФОРМОЮ В ОСВІТІ: НЕ ВСІ СПРИЙМАЮТЬ, ДУЖЕ ДОРОГО, А ПЕРСПЕКТИВИ – ШАЛЕНІ"

В кабінетах трудового навчання – косметичний ремонт, старі меблі, за якими вчилися "домоводству" покоління дівчат і такі ж старі станки: верстати, фрезерні, токарні. Прохолодно. Тут сміливо можна було б знімати фільм про радянську школу, майже не змінюючи декорацій.

Але під вікном на столах рядочком – сучасні швейні машинки, в кімнатах хлопчиків – електричний інструмент і будь-яке вільне місце прикрашають вишиті картини, аплікації, рушники, ляльки, лампи.

Це - кабінети трудового навчання київської школи № 243 на Виноградарі. Вона з цієї дисципліни – одна з найкращих.

Вищенаведена цитата належить вчителю трудового навчання школи № 243 Ірині Ходзицькій і сьогодні вона наша співрозмовниця. Ірина – вчитель-методист, автора підручників з трудового навчання, викладає в школі 35 років.

Ірина Ходзицька показує крила для костюма янгола, виготовлені учнями

- Зрозуміло, чому не всі сприймають – багато хто бачить цю дисципліну застарілою, чому дорого також зрозуміло – бо для навчання потрібні інструменти і матеріали. А чому перспективи шалені?

- Тому що сьогодні трудове навчання з "трудів" перетворилося на передову дисципліну. За новою реформою всі дисципліни переводять на проектну діяльність (це коли не просто "проходять" якусь тему, а планують роботу, обгрунтовують її мету, потім захищають результат, - ред), а ми вже в цій проектній діяльності десять років працюємо!

- Чому зараз навчають дівчат з 5 по 11 клас?

- Тепер нема такого, що діти мають в п'ятому класі обов'язково зшити фартух, а в одинадцятому сплести шкарпетки. З цього навчального року програма побудована таким чином, що в ній є перелік проектів і вчитель з учнями разом обирають проект і технологію, за якою вони будуть його втілювати. Проекти, це, наприклад, підставка під горнятко, панно, серветниця, рушничок, а технології - зшити, зв'язати, вишити, вирізати. Всього технологій близько двадцяти. В 5-7 класах в нас по дві години на тиждень, тож за рік діти освоюють 6-10 проектів, це 6-10 виробів.

Урок швейної майстерності у школі

- І всі роблять одне і те саме: рушничок, чи підставку

- От шостий клас робив проект "Рушнички", ви жодного однакового рушничка не зустрінете: різні візерунки, різні вишивальні шви. Вони самі вирішують, який він має бути, обґрунтовують свою думку і в цьому полягає проектування. По закінченню проекту вони кожна свій презентують, розповідають про них, читають вірші, співають пісні. А я їм всім вручаю іменний сертифікат юної вишивальниці, бо вони всі молодці. Почати легко – закінчити дуже важко дитині.

Другий проект в них зараз – підставка під горнятко.

Восьмий клас зараз в мене шиють спідниці. Кожна обрала свій фасон, довжину, тканину, так, щоб потім вдягати. Але з сьомого класу по одинадцятий на трудове навчання відведено тільки одну годину, поки прийшли, розклалися, часу вже обмаль. Тому ми обираємо з дівчатами найпростіші моделі. Наприклад спідниця-кльош: модно, популярно, один шов, викрійка не потрібна. Вона ще й гроші своїй родині зекономить на одяг.

А раніше в мене дівчата вишивали собі весільні рушники

Шостий клас шиє підставку під кухоль

- В 15 років, який весільний рушник?!

- Уявіть собі, вишивали за півроку собі рушник, і мені фото скидали як вони потім на нього вставали на власному весіллі. Це були роботи не складні, але дівчина вишиває обраний малюнок, вкладає в нього свої почуття, мрії свої.

І знову ж таки – ніхто не збирається зробити з учениці швачку, але якщо їй це вдається, то вона вже зможе і зекономити родині гроші, наприклад сама штани підшити, і заробити гроші. От наприклад дві мої учениці, 9 і 10 клас в літку шитвом заробляли гроші. При цьому вони і навчаються добре, трудове навчання розвиває моторику, бо коли дитина працює водночас обома руками, розвиваються обидві півкулі головного мозку.

ДОЗВОЛЯЮТЬ ГОТУВАТИ І ЗАБОРОНЯЮТЬ КУШТУВАТИ

- Ви 35 років працюєте вчителем. Як за цей час змінилися діти і як змінилося те, чому їх навчають?

- Коли я прийшла в школу, в п'ятому класі шили фартухи, потім в шостому нічні сорочки, потім спідниці, потім сорочки. Тобто, це було професійно орієнтоване навчання і досі деякі наші науковці не можуть звикнутися з тим, що трудове навчання зараз - це не профорієнтація.

За час моєї роботи програма змінювалася 7-8 разів. У порівнянні з іншими дисциплінами - це більше, ми постійно в пошуках. Наприклад математика, фізика, хімія – там майже нічого нового не з'являється, три плюс три завжди шість. А в нас постійно змінюються технології, постійно щось нове.

Щодо дітей, їм дуже потрібна мотивація. Для чого вони це роблять, як вони використають цей виріб. Якщо він ні для чого - він не потрібен.

- І вчитель має постійно вчитися, щоб викладати нові техніки

- Так, постійно щось нове доводиться опановувати. От наприклад Василь Іванович (викладач трудового навчання в хлопчиків Василь Чхало, - ред) готував дитину на всеукраїнську олімпіаду і їм треба було розробити будь-який діючий механізм. Вони зробили часовий, вираховували кількість шестерінок, кількість зубчиків, комп'ютерну програму якусь знайшли… Причому, він сам знайшов. Фактично, він керував проектом, а я допомагав йому, - долучається до розмови Василь Чхало, вчитель-методист з трудового виховання школи № 243. "Мені пощастило, що в мене є творчий колега. Це тільки мабуть 30% шкіл мають зараз вчителів трудового навчання – чоловіків", - каже про нього Ірина Ходзицька.

- А ми були думали, в хлопчиків на трудах тільки фанеру псують

- В.Ч., (гордовито всміхаючись) Зараз подивитеся, що в нас за фанера…

Міні-виставок робіт учениць Ірини Ходзицької

- Що б ви додали до уроків трудового навчання? Може, якісь нові навички

- І.Х. Готування. Це в нас сьогодні найбільш велика проблема. Уроки кулінарії передбачені шкільною програмою але в Києві санітарно-епідеміологічна станція заборонила викладати кулінарію, тому що є тільки, мабуть, максимум п'ять кулінарій в київських школах, що відповідають санітарно-гігєнічним умовам. І крім того, СЕС дозволяють готувати, але не куштувати, щоб діти не потруїлися.

Але, разом із цим, другий рік поспіль на всеукраїнській олімпіаді проводиться творчий тур, присвячений саме кулінарії. Дівчата виготовляли солодощі і за результатами олімпіади навіть випустили ілюстровану книжку рецептів. В цьому році знову буде кулінарний тур, дев'яті класи готуватимуть капкейки, одинадцяті – пиріжки.

ЗМАГАННЯ З ТВОРЧОСТІ СЕРЕД БАТЬКІВ

- Час від часу точаться розмови про те, щоб скасувати трудове навчання

- І.Х. Так, кожен рік намагаються.

- А чим заповнити вивільнені години?

- І.Х. О, в нас стільки фейкових предметів! Етика, місто Київ, основи здоров'я…

- Основи здоров'я - це, може, і корисно

- І.Х. Я згодна, але в трудовому навчанні є розділ "основи побутової діяльності", де ми викладаємо основи здоров'я: догляд за собою, раціональне харчування, а крім цього вчимо сервирувати стіл, розповідаємо лайфхаки, як доглядати за одягом, робити прибирання.

А сервірували дівчата і хлопчики в нас разом. Розумієте, щоб були різні форми уроків. Треба, щоб дітям на уроках ніколи не було нудно.

- От до речі про разом. Чи не здається вам, що вже час настав і хлопців вчити готувати, шкарпетку зашивати і дівчат – заколочувати цвяхи і ремонтувати розетку. Вже майже нема в сучасній Україні чітко виражених гендерних ролей

- І.Х. В нас є двоє дівчат, які захотіли навчатися з хлопцями, ніхто їм не заперечує. Був хлопець, який займався з дівчатами і зайняв перше місце на всеукраїнській олімпіаді. Він шив. Ще нещодавно закінчив нашу школу хлопець, він ходив на гурток з дівчатами.

- Це добре, що ви не проти, коли дитина сама обирає. Але я про те, що в сучасному світі людина має вміти все, то може треба і навчати всьому

- В.Ч. Я ще в гімназії працюю вчителем, от там батьки вважають, що діти всьому мають навчитися. Тут наші батьки розповідають що ні, це ні до чого. Нехай дитина навчиться заробляти гроші і найме того, хто за неї все зробить.

Але знаєте, все одно, вчити разом не дуже зручно для дітей, бо в п'ятому класі в дівчат краще працює моторика, хлопці відстають і їм стає не цікаво, а в 11 класі, коли хлопці фізично сильніші, вже дівчата можуть не впоратися, наприклад, з дрилем. Та й знаєте, ані дівчата іти щось пиляти не дуже прагнуть, ані хлопці вишивати рушнички. Хоча всюди бувають виключення і таких дітей, як вже казала Ірина Юліївна, ми у виборі не обмежуємо.

- Що робити з тими в кого, як то кажуть, руки з дупи?

- І.Х. Я маму такої дитини прошу, щоб купила вишивочку маленьку, нехай дитина у вільний час вишиває хрестиком, моторику випрацьовує. Руки з дупи тому що моторика не працює.

- Ну а коли ніяк не вдається?

- І.Х. Якщо дитині не вдається, разом сідаємо, починаємо удвох робити. Один раз, другий – якщо спокійно і терпляче показувати, то рано чи пізно в дитини обов'язково вийде. Головне, щоб сама, власноруч. Коли до мене приходить п'ятий клас, ми з ними одразу домовляємося, що мами за вас нічого не роблять, бо вони вже вміють, а ви прийшли навчитися.

- Так, називають інколи труди змаганням з творчості серед батьків…

- І.Х Мами думають, що вони цим допомагають дитині. Але ми ж бачимо, хто робив.

- Змушуєте переробляти?

- І.Х Ні, я кажу: давай ти зробиш сама, нехай гірше, але оцінку отримаєш все одно вищу. Якщо дитина старається, але їй все одно погано вдається (давайте будемо чесними – не кожна людина до рукоділля здатна), що ж я їй буду ставити 3-4-5? Звісно ні, я поставлю 7-8. І це все одно буде вища оцінка, ніж за роботу, зроблену мамою.

Один раз в мене був прокол: дівчина дуже довго хворіла і приносить роботу ідеальну. Я кажу: це робила не ти. Вона каже: ні, Я.

Всадила її за машинку: доводь, ший. І вона як почала шити – ну просто ідеально! Звісно я перед нею вибачилася. Вона зараз вчителька трудового навчання.

Учениці пані Ірини демонструють власноруч зшитий одяг перед всією школою. Джерело: Ірина Ходзицька/Facebook

"ПОВЕЛИ ДІТЕЙ НА АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ ПОДИВИТИСЯ НА ВИРОБИ. ВОНИ ПОБАЧИЛИ ЦІНИ І БУЛИ В ШОЦІ"

Переходимо на "чоловічу половину". Фрезерний і токарний станок, верстаки і верстати – тут все як в міні-версії радянського заводу, за тим виключенням, що колір стін веселенький (фарбували, до речі, дівчата) і всюди розставлено вибагливі вироби: хлібниці, серветниці, лампи. Дещо схоже на виставок фанатів стімпанку. А ще – шкатулки з дерева, цукерниця, вази, абажури, гудзики і навіть прядка.

Все це вироблено тут, на цих стародавніх станках. Вчитель хлопчиків Василь Чхало працює тут 16 років, прийшов в школу одразу з педінституту. Таких як він на курсі було троє з шестидесяти – він та ще дві дівчини.

- А чомусь практичному вчите хлопців? Забити цвях, полагодити сифон, встановити розетку?

- В.Ч. Всьому, що можна зробити вдома: і електрика, і сантехніка, і працюємо на всіх цих станках. Всі ці інструменти пройшли експертну оцінку і ми маємо офіційний дозвіл, що на них можна працювати.

- Тобто, у вас є сифони, труби, розетки, електричний інструмент?

- В.Ч. Так, все на практиці. Щось купив, щось з дому приніс. Діти мають все помацати і самі спробувати, поки він не спробує – що це за навчання. Не цікаво дітям, коли нема практики.

- А таке як розрахувати кількість фарби, щоб пофарбувати стіну, як шпаклювати, шпалери клеїти?

- В.Ч. От про шпалери розповідаю чисто теоретично. Але, наприклад, ці класи пофарбували самі діти: коли в нас в 10-11 класах була практика, (раніше таке застосовувалося), дівчата пофарбували, за один день. Вони з таким задоволенням за це взялися, я тільки встигав фарбу змішувати!

- Усе ж таки, більшість виробів в хлопців - декоративні. Це прикраси для дому. Хлопці не питають, мовляв, нащо мені ці "подєлкі" потрібні?

- І.Х. А ми можемо розказати, що ти так можеш зекономити гроші на подарунки.

- В.Ч. Хлопцям в старших класах подобається, що вони самі можуть щось зробити, посушити голову, в технології розібратися.

- І.Х. Ми якось повели дітей на Андріївський узвіз, подивитися на вироби з тамтешнього постійного ярмарку: що там є, якими техніками зроблено. Діти повернулися в шоці. Вони подивилися ціни і зрозуміли, що на трудах можуть навчитися робити таке власноруч. Оце мотивація (сміється)

Фото: Олександр Хоменко / depo.ua