Історія дня: як помер Степан Бандера

15 жовтня 1959 року в під'їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7, в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров'ю Степана Бандеру, зазначає Depo.ua.

Як виявили пізніше, причиною смерті стала отрута. Агент КДБ, уродженець Львівщини Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію.

20 жовтня 1959 року Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф.

Через два роки після вбивства, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи оголосили вирок Богдану Сташинському, зазначивши, що він вбив Бандеру за наказом Шелепіна і Хрущова.

У підсумку вбивці Бандери присудили вісім років тяжкої тюрми. Також німецький Верховний Суд у Карлсруе затвердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є радянський уряд у Москві. 

За Бандерою та його родиною радянський уряд полював майже 15 років. Центри НКВС у Києві, Варшаві та Празі висилали вишколених агентів для виконання замаху на провідника ОУН, але безліч спроб закінчувалися для кдбістів невдачами.

У 1941-1944 роках Степан Бандера сидів у фашистських концентраційних таборах. Після війни він залишився в Німеччині на нелегальному становищі, під вигаданим прізвищем Штефан Попель. За однією з версій, паспорт залишився йому від львівського шахіста Стефана Попеля, який у 1944 р. покинув Україну, на поч. 1950-х років жив у Парижі, а в 1956 переїхав до США.

Проте всі розуміли, і радянські спецслужби в тім числі, що Бандера з-за кордону керує рухом опору на західних теренах України. Через те, що Бандера постійно давав інтерв'ю західній пресі та голосно казав про злочини СРСР, очільники союзу точили на нього зуб. Недаремно тодішній керівник СРСР Микита Хрущов особисто віддав наказ Голові КДБ Шелепіну вбити лідера ОУН. Через багато спроб вбивства Бандери це вдалося Богдану Сташинському.

Пізніше з'ясувалося, що Богдан Сташинський був змушений встати до лав КДБ через шантаж радянськими катами. Сташинського поставили перед вибором: або його і сестру засуджують на 25 років ув’язнення, а всю родину виселяють до Сибіру, або він стає агентом КДБ. Зваживши всі "за" і "проти", Сташинський обрав друге і під прізвиськом Олег почав постачати спецслужбам інформацію.

За вбивство Бандери Сташинському подарували орден Бойового Червоного Прапора. Нагороду вбивці голови Організації українських націоналістів особисто вручив Голова КДБ Шелепін. Не зважаючи на постійне стеження, агенту КДБ вдалося втекти до Німеччини, де він і здався суду.

Спочатку прокурор вимагав страти для вбивці Бандери, але зважаючи на сердечне розкаяння підсудного та важливість поданих відомостей про діяльність КДБ, які він подав урядам західних держав, обмежився присудом на 8 років. Сташинському тоді було 30 років. У 1966-му році він вийшов із в'язниці…і зник десь на Заході під іншим прізвищем.

ДОВІДКА

Степан Бандера —  український політичний діяч, один з чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху, голова Проводу ОУН-Б.

Народився Степан Андрійович Бандера 1 січня 1909 року в Старому Угрині, що в Івано – Франківській області  в родині греко-католицького священика. З 1919 по 1927 рік Бандера навчався в Стрийській гімназії. Після її закінчення, в 1928 році він поступає на агрономічне відділення Високої політехнічної школи у Львові. Там Степан Бандера провчився вісім семестрів, але так і не здав дипломного екзамену через свою політичну діяльність.

З 1930 року стає членом ОУН, глибоко пройнявшись її ідеологією. В 1932 – 1933 роках Степан Андрійович стає замісником та керівником Краєвої екзекутиви, так званим комендантом Української Військової Організації (УВО). У червні 1934 року польська поліція арештовує Степана Андрійовича Бандеру та інших членів ОУН. Під час Варшавського процесу  їх судили за приналежність до ОУН та за організацію політичних акцій. Степана Андрійовича було засуджено до ув’язнення у в’язницях в містах Кельц, Вронках та Берестю, де він почергово відсидів до 1939 року. Навіть там він залишався провідником ОУН та підтримував зв’язок із підпіллям.

Він проводив активну боротьбу проти Москви та Радянської влади, за що Радянський уряд бачив у ньому небезпечного ворога. Внаслідок такої ситуації Степан Бандера постійно змінює місце проживання, переїжджаючи з місця на місце. Остаточно він облаштувався у місті Мюнхен, де навчалася його донька. Там він провів останні роки свого життя за підробним паспортом на ім’я Штефана Попеля.