Як 12-річні активісти рятують Україну хробаками

З рік тому двоє школярів Нікіта Шульга і Софія-Христина Борисюк розпочали незвичайний для України проект з компостування відходів. Зараз проект охоплює вже 32 школи, а його перспективи підлітки обговорюють з міністром екології Остапом Семераком

Depo.Молодий укроп
22 листопада 2017 08:15
ФОТО: depo.ua

Стартували Соня і Нікіта з власної школи. На краудфандингу за півтора дні зібрали необхідну суму. За гроші купили компостер і заселили його спеціальними хробаками-старателями, які переробляють рештки на добриво. Обабіч висадили кущі бузини, щоб відлякувати тварин, які можуть зашкодити комахам.

Це був лише початок. Юна команда виграла гранд від DREAMactions і почала активно залучати у проект інші навчальні заклади. Наразі ж до проекту "Компола" (поєднання слів "компостувати" і "школа") доєдналися вже 32 школи. Хоч і спроквола, деякі самі почали проявляти ініціативу…

Depo.ua розпитав 12-річних Соню і Нікіту, що змінилося за цей рік, як вони хочуть розвивати проект, і ким бачать себе у майбутньому.

- Розкажіть, як з початку проекту змінилися особисто ви? З'явилися якісь нові риси характеру?

Нікіта: - Я навчився гарно виступати. Спершу мені це вдавалося, лише коли я завчав текст. Зараз я просто знаю, що говорити. Плюс, я підтягнув свою українську. На початку писав жахливо, завжди з помилками. Спілкування українською було каторгою і для мене, і для всіх, хто мене слухав. А оскільки під час роботи було потрібно постійно говорити і писати українською, я її вивчив. Я робив презентації, пости у соцмережах, показував мамі. А вона: "Поганий текст, переписуй". Так і переписував по кілька разів.

Соня: - Можу сказати, що я повірила в себе, у мене піднялася самооцінка. А ще ми більше дізналися про сам процес компостування. Зараз мені дуже подобається, що проект розвивається, допомагає людям.

- З якими складнощами стикалися, що було найважчим?

Соня: - Спочатку нам треба було зібрати гроші. Ми боялися, що нам не повірять, оскільки ми діти. Але зібравши їх за півтора дні, були спантеличені. Потім хвилювалися за наших черв'ячків. Ми почали компостувати взимку, тож боялися, що вони замерзнуть, не знали, як з ними поводитися. Нелегко і впевнювати людей, що наш проект дуже потрібен.

Нікіта: - Так, було дуже важко знайти школи, які погодяться компостувати. За умовами гранту, ми мали почати проект у 24 школах. А погодилися 20. Аби знайти ще чотири, писали по 100 листів у кожну область. З цієї сотні відповідали лише на один, або ж не відповідали взагалі. Але зрештою ми таки показали школам, що варто щось робити. Не плисти за течією, як у Радянському Союзі, а перелаштовуватися, робити світ кращим.

- Скільки часу витрачали на проект на початку і зараз?

Соня: - Раніше у будні десь по три години щовечора і по пів дня у вихідні. Аби йти на гранти, треба було робити презентації, і на це йшло багато часу. Ще треба було робити пости на сторінці у Facebook, щоб про нас не забували. Зараз трохи легше, у нас з'явився вільний час.

- Побутові звички якось змінилися?

Соня: - Так. Наприклад, одного разу на землі побачила упаковку з-під чіпсів, а за метр від неї – смітник. Він не був переповнений, але людині було лінька їм користуватися. Я підняла і викинула туди. Я розумію, що мало людей готові зробити.

Інколи ж перед тим, як викидати, думаю: "О, це можна на смітник, це – у компостну яму". Словом, щодо сміття відбулося переосмислення. Ми з мамою живемо у приватному будинку, раніше викидали сміття в компостну яму, а зараз хочемо купити собі компостер. Взимку з ним набагато простіше.


ПІДЖИВИЛИ СІМ ТУЙ ТА ГІНКГО БІЛОБА

- У школах не виникало проблем з компостерами?

Нікіта: - Серйозних - ні. Спершу було важко відправити їх школам, адже "Нова пошта" не практикувала доставку живих істот. Але ми просто запакували черв'яків у чорну плівку, щоб ніхто не знав. У кількох школах було дуже мало відходів, і вони починали пахнути. Працівники панікували і набирали нас. Ми приїздили і пояснювали, що це нормально, так все і буде, якщо відходів бракуватиме.

- Де купували хробаків-старателів?

Нікіта: - У черв'ячного фермера. У чоловіка є власне господарство, де він розводить цих комах. Насправді, хробаки необов'язкові, але вони прискорюють процес.

А ще з комахами жодних складнощів. Навіть якщо два місяці не закидати їжу, їм вистачить того, що викинули раніше. А якщо запасів не буде, вони просто підуть під землю, а коли кинете їжу, повернуться. Єдиний важкий момент – не забувати їх поливати, інакше вони засохнуть. Коли жарко, це треба робити раз на тиждень, а коли холодно – раз на два.

- За скільки часу з'являється добриво?

Нікіта: - Якщо починати весною, а закінчувати восени, себто, в теплий сезон, це буде місяці чотири. У нас зайняло дев'ять, бо ми почали компостувати на початку грудня. Процес не йшов, бо були надто холодно. Кілька місяців ми просто чекали – накидали масу. А в теплий сезон справи зрушили: приходиш через тиждень і прямо бачиш, як кількість відходів зменшується.

- Добриво вже використали?

Нікіта: -Не так давно на Подолі посадили сім туй. Сподіваємося, вони виростуть сильними. А ще підживлювали гінкго білоба. Коли глянув на них через тиждень, у дерев з'явилося багато листочків.

- Який із заходів, в яких брали участь, став найцікавішим?

Соня: -Наприклад, Фестиваль стартапів, де ми представляли свій проект. Було цікаво дізнатися про проекти інших. Була дуже велика аудиторія, прийшло багато дітей.

Нікіта: - Як на мене, найцікавішою була конференція "Завтра 2037" з надзвичайно великою аудиторією. До нас підходило надзвичайно багато людей з пропозиціями. Це було дуже результативно. Ну, і громадський фестиваль у Херсоні. Це був перший досвід, коли треба було розповідати про проект просто людям на вулиці.

- На заходах бувало, щоб люди зразу долучалися до проекту?

Соня: - Буває, що на презентаціях людям дуже подобаються наші ідеї. Вони підходять, кажуть, що хочуть дізнатися більше, зазирнуть до нас у Facebook. Кажуть, що можливо, спробують. Але щоб точно сказали, що будуть компостувати, такого не було.

- У школах активності більше?

НІкіта: - Є люди, яким це цікаво. Та й взагалі, більшість дітей не проти. Але вони кажуть: "Робіть, але мене не чіпайте. Я не хочу про це нічого знати і чути". Ми знайшли клас, в якому дуже багато активних дітей. Це четвертий клас, там у нас є хлопчик Вітя, він дуже активний, допомагає.

ДУМАЮ ПРО АСТРОНОМІЮ, ЗІРКИ ЦІКАВІШІ

- Нікіто, з цього року ви перевелися на домашнє навчання. Чому так вирішили?

Нікіта: - Я до цього шість класів вчився у школі. Але влітку подивився, що можу одну тему з математики пройти за чотири години, а в шкільній програмі на неї виділялося дев'ять. Ми з мамою вирішили зробити такий експеримент і подивитися, що буде. Якщо вийде погано, повернуся в школу. Це сьомий клас, не трагічно.

Ми вирішили приділяти більше уваги конкретним предметам. Ми не займаємося "Основами здоров'я", де п'ять років торочать одне й те саме. Такі предмети ми швидко проходимо за підручником, щоб написати контрольну. А от математикою, фізикою, біологією, історією займаємося активно.

- А ви, Соню, вже перейшли в іншу школу. Там "Комполою" зацікавилися?

Соня: - Ми з мамою підходили до завуча, їй сподобалася ідея. Але оскільки школа у мене трохи вище Майдану, там новобудови і немає ані клаптика землі, де поставити компостер. Притулити біля дерева може і можна. Але у школі бояться, що люди з сусідніх будинків почнуть просто скидати туди все сміття, і черв'ячки загинуть. Якби у них була своя територія, вони б поставили.

- Хочете пов'язати майбутню професію з екологією?

Соня: - Для мене це більше хобі. Поки що не думаю про екологію як про можливу професію. Точно, ким буду, ще не знаю. Може, буду банкіром або програмісткою. Поки шукаю спеціальні курси з програмування, недорогі і хороші. А ще, інколи дивлюся на будинки і думаю: "А можна було б і архітектором стати".

Нікіта: - Я екологом не стану точно, думаю ж про астрономію. Зірки цікавіші. У мене вдома був телескоп – його мені вистачило, аби не закинути космічні інтереси. Часто гортаю енциклопедію, коли є якісь цікаві наукові виставки, їжджу на них. Влітку був в обсерваторію на ВДНГ. Познайомився з дуже крутою жінкою, астрономкою. Це був дуже корисний контакт.

В музеї на Хрещатику була виставка метеоритів. Гід – астроном і палеонтолог – години чотири розповідав нам історії двох астрономій. Перша – це земна астрономія. Ти дивишся на зірки, аби дізнатися, що відбудеться на землі. А друга – більш молода – дивишся на зірки, аби дізнатися, що на зірках.

ПІСЛЯ ШКІЛ ПЕРЕЙДЕМО НА РЕСТОРАНИ І УСББ

- Ви були на зустрічі з міністром Остапом Семераком. Як враження? Чого вдалося досягнути?

Нікіта: - Розповіли про наш проект. Він сказав, що готовий допомагати, що буде зв'язуватися з Лілією Гриневич, бо тут потрібне рішення Міносвіти. Напишемо йому в міністерство заявку, що вже зробили, а він зі своїми людьми оформить по-державному. У міністра підходи хороші, адже він сам мені написав повідомлення у Facebook. Видно, що людина цим париться, йому це цікаво.

- Не думали зайнятися утилізацією інших видів відходів?

Соня: - Я задумувалася. Наша вчителька Світлана Іванівна казала класу: "От, Нікіта і Соня щось роблять. Можливо, і ми щось почнемо робити з пластмасою або поліетиленом". Необов'язково будувати завод з переробництва. Можна просто сортувати сміття, це теж дуже корисно. Спочатку кілька дівчат сказали: "Так, давайте". Але справа з місця не зрушила.

Нікіта: - Насправді, максимум, що ми можемо зробити з утилізації пластику, паперу і заліза – це поставити точки збору. Компостування – це найпростіше. І плюс, залізо і пластик потрібні мафії. Якщо на звалищах залишаться тільки вони, мафія все розбере.

- Як розвиватимете проект? Яким бачите його ідеальний шлях?

Нікіта: - Поки ми зосереджені на школах, але в майбутньому плануємо перейти спершу на ресторани, а потім – перейти на УСББ.

Соня: - В ідеалі хотілося б, щоб було, як в деяких Західних країнах. Просиш собі компостер, отримуєш і починаєш користуватися. Якщо щось забуваєш і робиш не так, просто заходиш на нашу сторінку у Facebook.

- Хотіли б у майбутньому залишитися в Україні, чи поїхати жити за кордон?

Нікіта: - На жаль, якщо займатися астрономією, в Україні жити не вийде. Як мені розповідали в обсерваторії, космос – це одна з тих галузей, яку практично не фінансують. Там і зарплати крихітні, і апаратура стара. Нову практично не випускають. На ній вже не можна робити відкриттів, а призначена вона переважно для спостережень за сонечком. Зараз як варіант розглядаю США, Швецію, Китай і Австралію.

Хоча, можливо, в майбутньому все буде інакше. Адже у нас все змінюється. Я пам'ятаю, коли був маленький, як же дивувався, коли в автобусах поставили нові електронні компостери. Як же захоплювався… А зараз бачу, що нових штук стає все більше. Можливо, коли почну працювати, все буде добре і у нас.

Соня: - Щодо мене, точно ще не знаю. Але поки думаю, що залишуся в Україні.

Більше новин читайте на Країна Укропів.Depo