Жадан о зомбирующем Галябарде: 9 цитат

В частности, Сергей Жадан в культовом романе "Депеш мод" посвятил поэту аж две страницы, отмечает depo.ua.

Позже в интервью Жадан признал, что с Галябардой не знаком, а вспомнил поэта в книге, потому что решил ему "отомстить".

"Я рос на его песнях. Особенно я рос на его песни о яворине. Степан Галябарда – это битлз моего полового созревания. Просто несколько лет, в начале девяностых, я не имел возможности слушать ничего, кроме радио "Промінь", где каждая вторая песня была на его слова. Так что это такая месть. Но он об этом, кажется, даже не догадывается. И слава Богу", - отметил Жадан сайту "Майдан".

В день рождения Галябарды приводим несколько цитат из книги Жадана, вспоминая, как творчество поэта повлияло на писателя следующего поколения и его героев.

1. "—Яка прикольна програма, — говорю я.
—Да, — каже Вася, — краще, ніж бітлз.
І доки ви будете ставити свої питання, звучить інструментальна композиція степана галябарди "Лист до мами". Композиція справді починає звучати, і нас негайно від цього розвозить, цей степан галябарда вкладає в свою йоніку стільки галюциногену, настільки все це стрьомно звучить, що тебе не може не розвезти, їх на радіо, мабуть, за цим принципом і на роботу беруть, так щоби вони врубали і народ оху*вав на п'ятій секунді їхніх музичних композицій, так, щоби він — цей неймовірний і нереальний степан галябарда — лише торкався своїми пухкими волохатими пальчиками пластмасових клавіш йоніки — і бац — тебе перемикало і ти перетворювався на знаряддя господнього промислу і вже не відповзав від радіоприймача, аж поки не передадуть прогноз погоди на завтра"

2. "Це була інструментальна композиція степана галябарди "Лист до мами", — говорить космічний радіоведучий. — Виконував автор. А наша сьогоднішня програма, нагадую, присвячена творчості відомого ірландського колективу "Депеш Мод". Основою для програми стало документальне дослідження Девіда Баскомба "Бог як різновид героїну", видане цього року на великобританських островах і люб'язно перекладене й надане нам нашою лондонською редакцією. Отже, "Депеш Мод" (лунає мелодійна заставка, підозрюю того ж таки степана галябарди, тому що ми знову зомбуємось)"

3. "Але про ці та інші приємні речі після невеличкої музичної паузи. (Ведучий робить паузу). Музика і слова степана галябарди. "Моя мама". Виконує автор.
степан галябарда важко торкається своїми волохатими пальчиками клавіатури, я шкірою відчуваю це його ворушіння товстими, волохатими, червоними відростками, робить програш на своїй пластмасовій йоніці і починає співати. "Я спитався у вітра, коло брами, — співає він, — чи не бачив ти, та-ра-рам, моєї мами. Ти сходи, щось там та-ра-ра-рам, за тую браму, там я бачив, та-ра-ра-рам, твою маму". "Твою маму, твою маму", — похмуро вступає хор.
—Це що — хор? — питаюсь я, повернувшись.
—Хор, — невпевнено відповідає Вася.
—Да? А я думав, що степан галябарда сам співає.
—Це хор.
—Що хор?
—степан галябарда — це хор, — каже Вася".

4. "Твою маму, твою маму", — печально підтакує степан галябарда з космічних глибин.
—Ти знаєш, — кажу я, — якщо це і хор, то якийсь недобрий хор. Якийсь злий хор. Чуєш, як вони про маму?
"Твою маму", ще раз погрозливо озивається степан галябарда"

5. "- Там (в новинах - ред.) показували монгольських міліціонерів. У них був день незалежності, і вони співали.
—Що — всі?
—Ну, ні, не всі. Хор. Ось так само як тут, — показує Вася на прикольну радіолу. — Стояли, тварі, й співали.
—Ну, і що?
—Ну, і тут те саме. Це мінтура, повір мені.
—Та ладно.
—Я тобі кажу.
Хррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррррр
—Чуєш? — зашепотів Вася. — Мусарня.
Я уявляю собі як по той бік радіопростору, десь у Монголії, стоїть хор міліціонерів на конях, стискаючи в руках нагаї і тривожно вслухається в ефір, намагаючись впіймати наш шепіт. Я аж берусь холодним потом, о-о-о, — думаю.
—Почекай, — кажу, — але ж ведучий сказав, що це степан галябарда.
—А ти знаєш, — питається Вася, — що це значить?
—Що значить?
—Ну, оце о "галябарда" що значить?
—Ну, і що?
— Це і означає мінтура.
— Та йди ти.
—Я тобі кажу. Це мінтура. Це хор монгольських міліціонерів.
—степан галябарда — це хор монгольських міліціонерів?
—Так.
—степан галябарда?
—Сто пудів".

 

6. "—Ну, добре, — кажу я. — Я можу погодитись із тим, що їх там справді багато, навіть із тим, що вони із міліції.

—Із монгольської міліції, — уточнює Вася.
—Добре — із монгольської міліції. Але чому вони називаються степан галябарда?
—Так це ж по-монгольському й означає — "Хор монгольських міліціонерів"!
—степан галябарда — це "хор монгольських міліціонерів"?
—Так. По-монгольському.
—Значить, степан галябарда — це множина?
—Так. Це множина, — впевнено каже Вася"

7. "—У кого народилась дитина? — питає Вася.
—У "Депеш Мод".
—Да? — Вася дивується. — Цікаво, від кого.
—Від степана галябарди, — кажу.
...Себто ні, не дитина, — знову поправляється ведучий, — дітище, у них з'являється перше дітище — альбом "Говори та записуй", котрий відразу ж стає платиновим. А зараз, — він важко переводить подих, схоже, остаточно заплутавшись у сценарії, — ми ще раз зробимо музичну паузу і послухаємо наступну музичну композицію. "Мамині очі". Співає степан галябарда.
"Мамині сині очі, — відразу ж беруться до справи степан галябарда, — бачу вас, як на долоні, — всі ви па-ра-рам смутком оповиті і від сліз трішечки солоні". Трішечки, трішечки", — незадоволено затягує хор.
Трішечки солоні, — думаю я, — це добре чи погано? Мабуть, все-таки, погано, було б краще, якби їх нормально посолили, якщо я все вірно розумію"

8. "Ведучий робить паузу, очевидно, думає, чи не запустити йому ще раз степана галябарду, гуляти так гуляти, але врешті обламується і говорить далі"

9. "Двері до спальні зачинені, але Вася починає стукати, що тобі? врешті озивається звідти наш друг, схоже ми їх там від чогось відволікаємо, мужик, дай телефон, кричить Вася, наш друг замовкає, очевидно думає, чи його це питають, Вася далі стукає, ну, мужик, кричить він, досить трахатись, дай телефон, а ми й не трахаємось, швидко говорить наш друг, двері негайно прочиняються, в них просовується гола волохата рука (ось, воно, думаю я, степан галябарда з нами), яка тримає телефон, Вася на всяк випадок просовує у двері свою ліву руку з номером, так щоби там і не сумнівались, що телефон йому потрібен"