Ягольник про київську вату, махінації Недзельського і гастролі улюблениці Путіна

Останнім часом у мережі активно обговорюють майбутні гастролі колишньої киянки Наталії Корольової, яка симпатизує президенту Росії, та Крістіни Орбакайте у Києві. Олександр Ягольник є активним противником подібних концертів і погодився розповісти Depo.ua, чому саме зараз виступи російський артистів в Україні є неприпустимими, що робити із палацом "Україна", який запрошує таких зірок, і як ставитися до попиту на концерти зірок, які гастролюють на Росії та у Криму.

КОРОЛЬОВА - УЛЮБЛЕНА СПІВАЧКА ПУТІНА

- Олександре, усі вас знають не тільки, як композитора, продюсера та критика, а й як патріота. Нещодавно ви висловились проти виступу Корольової в Україні. 

Наташа Корольова - улюблена співачка Путіна, член партії "Єдина Росія" з 2003 року і, продовжуючи метафору письменниці Оксани Забужко, генерал тої інформаційної війни, яку Росія веде проти нас. Її виступ – це плювок в обличчя всім патріотам. Вона зовсім не є російським топ-гастролером, тож ще й російський шоу-бізнес буде сміятися над культурним рівнем київської  вати.

- Що, на вашу думку, потрібно робити з НПМ "Україною" - вводити комісію, яка буде затверджувати виконавців? Але ж тоді палац має бути повністю на держфінансуванні... Чи, може, позбавити його державного статусу з введенням плати за оренду?

Палац "Україна" - то є держустанова на балансі ДУСі. Йому потрібен просто нормальний гендиректор, який мав би концепцію розвитку головного концертного залу країни. Роман Недзельський вижав до неможливого українських виконавців, заплатив їм крихти (окрім, звісна річ, своїх друзів), що відбило в них бажання робити щось нове.  До того ж, Недзельський продовжує старі корупційні схеми по несплаті авторського роялті в український ДААСП і наразі є одним з тих топ-людей в українському шоу-бізі, який робить усе, щоб розсварити суспільство, зірок і продюсерів, прикриваючись "господарською площиною".

ЖОДЕН РОСІЙСЬКИЙ ГАСТРОЛЕР НЕ НА ЧАСІ, ДОПОКИ У КРИМУ НА ДЕРЖУСТАНОВАХ НЕ З'ЯВИТЬСЯ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

- Чи варто взагалі втручатися в справи російських гастролерів на рівні держави - забороняти і не пускати? Адже громадянське суспільство, як показав приклад Лорак, і без владних дій може протистояти тим, хто йому не подобається

Варто знайти суспільний консенсус і всім зрозуміти, що жоден російський гастролер не на часі, допоки в Сімферополі і Севастополі на державних установах не з'являться українські прапори. Поки що кожен організатор, не тільки Недзельський, який запрошує російських гастролерів знімати касу в Україні – провокує суспільство і патріотів. Мені дуже шкода, що страждають глядачі, але всі мусять зрозуміти – під час війни суспільство не буде толерантним, навіть попри традиційну українську спокійність і врівноваженість.

- Що, на вашу думку, можна зробити з тим фактом, що артисти-"зрадники" та російські зірки збирають більшу касу, ніж вітчизняні-патріоти?

Наразі нічого. Треба чекати –  як чекають посадивши зерно пшениці, коли воно зійде. Майже 100 років усе робилося заради того, щоб зробити домінуючим мистецтво "made in Moscow", русифікувати культурний простір всього великого СРСР  і нав'язати теорію "старшого російського брата і молодших". Зараз в України з'являється шанс посадити зерна свого, власне українського культурного продукту і це потроху робиться. Але швидко чекати результатів не слід.

 - Чому навіть після усіх подій такі артисти користуються попитом в українців, може справа в тому, що глядачі не інформовані щодо поглядів виконавців та географії їхніх гастролей?

В Києві багато вати, симпатиків Кремля й тих, хто ходить в РПЦ, підтримує усі московські ідеї та вірить, що Путін переможе. Для підтримки саме їхнього морально-вольового духу тут в першу чергу і працює мистецька пропаганда ФСБ й Кремля.

- Що робити українським зіркам в теперішніх умовах? Ось, наприклад, про Могилевську та Білик зараз згадують лише в контексті їхнього особистого життя, а не через творчість, чому так сталося?

Тому що Могилевська і Білик, кожна зі своїх особистих причин, не підтримали ані Майдан, ані війну, ані боротьбу за українську культурну національну ідентичність, хоча саме останнє й зробило їх зірками.

МЕНІ ПОГРОЖУЮТЬ, АЛЕ ПІСЛЯ ЗАПРОШЕНЬ НА ПОЄДИНОК З ДЖИУ-ДЖИТСУ УСЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ

- Чи будете ви брати  участь у підготовці Києва до Євробачення? Чи зверталися до вас з пропозицієми?

Ні, не буду. В Києві багато людей, яким можна теж довірити цим займатися і все буде добре.

- Як ідуть справи із вашим мюзиклом?

Не так гарно, як хотілося б. Напевне, ще не зійшлися зірки на небі в потрібних місцях, щоб я міг оголосити, коли і де кияни побачать мюзикл "Донецький аеропорт".  Але обіцяю повідомити суспільство рівно за 242 доби до прем'єри.

- Чи не погрожували вам через вашу активну позицію? Може хтось із тих, кого ви згадаєте у соцмережі, намагався зустрітися з вами, чи залякати у особистому листуванні?

Періодично на Facebook хтось це намагається робити, але, як правило, все закінчується, коли я запрошую таких співрозмовників у відомий зал джиу-джитсу на бульварі Шевченка, де є для цього всі умови і може бути оперативно надана перша медична допомога.

- Чи пропонували вам якусь посаду у Міністерстві культури? Може ви б хотіли очолити якийсь комітет, наприклад, з цензури російських виконавців чи комітет "гастролерів у Криму"

Не пропанували та я й не хочу. Моя місія – зробити в Києві Театр бродвейських мюзиклів, чим наразі я й займаюся.