ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

"Рожаниця": Про "Де ж те сито", сексизм і хитрість з фольклором

Місяць тому стрічки соцмереж заполонив гурт "Рожаниця" з українським етно-кавером на світовий хіт Despacito. Вони зробили сучасну пісню народною і через 9 років від початку роботи в гурті прокинулися зірками

Depo.Музичний укроп
13 лютого 2018 13:10
ФОТО: depo.ua

А тепер, через своє "сито" протягують на радіо і телебачення справжній український фольклор. Учасники гурту розповіли Depo.ua про свій хитрий хід з хітом в фольклорному стилі, відповіли на закиди про сексизм і навчили нас, якою піснею зустрічати Масляну

- Пісня про сито – це чистий стьоб чи там є якийсь прихований сенс? Враховуючи, що у вас сита на голові?

Катерина: Це пародія на жартівливі українські пісні, в яких завжди висміювали недоліки, показували не дуже вмілу і працьовиту дружину. В піснях українці часто люблять жалітися на долю: і їсти не готово, і чоловік п'яниця, і бідні, але все це не ми, це доля така. Ми зробили пародію на ці пісні.

Якщо слухати тільки текст і не дивитися на відео, здається, що дружина бідна-нещасна, так вона мучилася, тут ще чоловік прийшов і її побив. Насправді дружина - це сито десь просто закинула і така: ой, сито пропало, я нічого не змогла зробить, а чоловік такий поганий.

Дарина: Вставка про варенички – це вже прямий стьоб на шароварщину.

- Вам закидали звинувачення в сексизмі і ніби-то виправдуванні домашнього насильства.

Тетяна: Найсумніше, що ніхто не заступився за чоловіків. На відео ми так жорстоко з них знущаємося, примушуємо готувати їсти, б'ємо. Вони залишилися голодні. І ніхто за них не заступився

- А це знущання з чоловіка – примушувати його готувати їсти?

Тетяна: Для якогось чоловіка може і так… Там прямо показується, що жінка увесь день займалася своїми справами, фарбувала нігті, говорила по телефону, ходила з кумою в шинок. А чоловік може з тяжкої роботи прийшов голодний, хотів, щоб вона його обійняла і вареничків на стіл поставила. А сталося так, що сам став до плити, вона його ще й відлупцювала, влаштувала скандал.

Ганна: Кожен бачить те, що йому ближче до душі. Може ті, хто побачив насильство, в житті з цим стикалися. Кожен бачить через свою призму. І крім того – ми писали на основі фольклорного матеріалу, а не всі люди може знають, що раніше нормальним вважалося, коли тільки жінка готувала їсти, а чоловік міг її набити, якщо вважав неробою. Суспільна мораль це дозволяла.

- На вашу думку, для України актуальна тема домашнього насильства?

Павло: Дуже. Держава повинна слідкувати за цим. Саме з ситуації в державі багато чого починається в родині. Ті ж самі сімейні сварки через фінанси – тому, що зарплатні маленькі, а ціни високі

Дарина: Починаючи з того, що в багатьох сім'ях нерівномірно поділено права і обов'язки, і закінчуючи тим, що багато жінок і чоловіків роблять насильство над своїм партнером. Не тільки фізичне, а й моральне

Євген: Отак, знаєте, кап-кап-кап на мізки. В нас же не прийнято, щоб людина пішла до психолога. Ми ще не звикли навіть один з одним в спокійній обстановці спілкуватися, одразу лайка, крики, хтось плаче…

Тетяна: А чому ми відповідальність перекладаємо на державу? Кожен починати повинен з себе. Людина, в родині якої не було насилля, зустрівшись з ним, максимально намагатиметься цього уникнути: розірвати шлюб чи звернутися до психолога.

Катерина: Якраз напередодні виходу нашого кліпу в ЗМІ йшла програма "16 днів без насилля", висвітлювали ці проблеми, проводили конференції, розповсюджували номери телефонів довіри, куди жінка може звернутися. Щось робиться, але недостатньо цього мабуть.

- Отак від пісні-жарту до проблеми домашнього насильства

Дарина: Цілі такої не було, але якщо ми таким чином підняли цю тему - то ми дуже раді

- Як ви думаєте, чому "Де ж те сито" стала хітом? Наразі - це ж ваша найпопулярніша пісня?

Катерина. Так. Ну, по-перше, оригінал є хітом, музика дуже жвава. А в Україні це стало хітом, бо хто розуміє ті іспанські слова? А тут такий собі жарт (я вважаю, що жарт в нас вийшов вдалий), воно веселенько, гарно лягає на цей ритм, піднімає настрій.

З приводу того, чому вона є нашою найпопулярнішою роботою – ми зазвичай співаємо автентику, дотримуючись всіх нюансів виконання. Автентичні пісні - це специфічний жанр і він не настільки популярний, як розважальна музика, бо це і від початку не було розважальною музикою. Половина з традиційних пісень – обрядові, їх співали в певний час з певною метою. Да і в принципі народну музику не всі люблять. Я сама автентику слухати більше двадцяти хвилин не можу. Хоча співати можу цілий день.

- Як вважаєте, це нормальна практика, що в Україні майже всі етно-виконавці виступають переважно на фестивалях, а на радіо і телебаченні їх майже не беруть?

Катерина: ЗМІ поширюють певний формат і в мене від цього формату іноді волосся стає дибки. Якщо ЗМІ створені, щоб поширювати інформацію, то мабуть треба брати різноманітне, а не так, що коли це добре хаває, значить це і є формат.

Ганна: Для того щоб наступні покоління могли себе ідентифікувати як українці, мало просто знати мову. Треба дійсно знати традиції, відрізняти українську пісню від іспанської не тільки за мовою, а внутрішньо. Тому народна творчість, в тому числі фольклор, мають бути доступними через ЗМІ.

Євген: Те що зараз квоти поробили – це шикарно.

- Ви б хотіли отримувати допомогу від держави? Як вважаєте, чи має взагалі держава допомагати колективам, які популяризують українське народне?

Тетяна: Ми боїмося звертатися до держави, щоб не стати по-перше шароварщиною, і по друге собачками, якими затикають всі дірки. Спонсору завжди треба якась віддача і право самому замовляти музику

Тобто ви бідні але горді

Павло: А хто сказав, що ми бідні. Ми багаті. В душі. (всі сміються).

- Тобто ви бідні але горді?

Павло: А хто сказав, що ми бідні. Ми багаті! …в душі. (всі сміються)

- Як вважаєте, що страшніше – музична шароварщина чи, як Микитюк каже, вагінотворчість? Що більше плавить мозок людині?

Дарина: Шароварщина - це підміна понять, і для нас як нації це становить небезпеку. А вагінотворчість – це в принципі дивна річ. І те і те примітивізує людину, опускає її до рівня якихось примітивних інстинктів.

- От якби вам сказали: у вас будуть мільйони переглядів, але ви змінюєте напрямок роботи. Співаєте або шароварщину, або вимахуєте на камеру принадами?

Катерина: Якби ми прагнули такої популярності, то вже давно співали би шароварщину

- Чому вона така популярна досі? В маршрутних автобусах, в їдальнях, в інших публічних містах її чути

Катерина: Так сімдесят років культурної окупації!

Євген: Давайте не будемо забувати, що це пісні з дуже примітивними текстами, а усіляке глупство зазвичай дуже добре запам'ятовується.

- Ну, "Де ж те сито" теж дуже швидко запам'яталося

Ганна: Та я сама його вже два місяці наспівую…

- Заспівайте вже новий кавер, щоб він вибив той попередній

Павло: Ми чекаємо на якійсь новий хіт. От він вийде, ми його переваримо

Тетяна: Шароварщина популярна, бо тривалий час не було їй альтернативи. Вона подавалася як українська культура, а автентика не була доступна навіть дослідникам-фольклористам. Євген Єфремов, один з найвідоміших в Україні дослідників фольклору, розказував, що перший раз почув справжнє, тільки коли поїхав в село. В нього був шок: чому він, фольклорист, не чув раніше справжнього народного співу. Отаке було свідоме знищення української автентики нав'язуванням простенького шароварного, заміни ним справжнього.

Павло: Щодо шароваршини. Іноді їдеш в маршрутці, там грає радіо. Ну і так, в нас зараз на радіо квоти і це добре. Але яку вони музику українську крутять! Я не розумію, де вони її знайшли?! Це взагалі музика?!

Вони таку музику ставлять, наче в нас українського нічого нема, при тому, що за останні два роки дуже багато українських гуртів, україномовних, стали відомими вони пишуть класну музику. В молоді тепер є що слухати. Це в нас не було. А по радіо ставлять таке, що іноді доїхати кудись спокійно не можеш, хоч вуха затикай.

- Ви носили свої роботи на радіо?

Катерина: Наш керівник Інна Ковтун періодично розсилає на всі радіостанції, але ми ще не чули. Хоча ні, кілька державних радіостанцій крутять.

Павло: Або якщо якесь свято, нас запрошують на передачі, щоб ми розповіли про святкування, обряди, традиції (Основою діяльністю ансамблю є автентичний спів, відтворення традиційної календарної та родинно-побутової обрядовості, проведення майстер-класів з народних танців, писанкарства та виготовлення ляльок-мотанок, - ред)

Євген: Запрошують, щоб говорити про свято, а питають про Despacito…

- Здається за рік ви будете ненавидіти цю пісню. Вже навіть зараз видно, що ви від неї втомилися, що неприємно

Катерина: Неприємно тому, що в нас в репертуарі близько 400 пісень. Ми співаємо вже близько десять років, але варто було один раз пожартувати і тепер "Рожаниця" - це "Де ж те сито"

Євген: А може це і треба було зробити, бо тепер нас запрошують на телебачення і ми почали таки популяризувати народне. Ми там співаємо народні пісні.

Павло: Так, ми гнем свою лінію!

Катерина: Нам кажуть: заспівайте "Де ж те сито". Ми кажемо, ні, ми співатимемо колядку. Ну, кажуть, гаразд, заспівайте колядку, але потім і "Де ж те сито". І от, дивишся, вже і фольклор в ефірі.

Ми розуміємо, автентика в чистому вигляді не так актуальна в нашому житті, бо життя змінилося. Але вона має бути основою для варіацій. Будь які варіації, що в пісні, що в одязі, що в інших народних напрямах мають спиратися на справжні зразки, які вийшли з народу. Наші пісні, наші строї передавалися сторіччями, зайве відсіювалося. Це настільки суттєвий фільтр якості! Тому дуже важливо вивчати автентику в усьому, бо тільки маючи за основу оце справжнє, відфільтроване віками і сотнями тисяч людей, можна зробити дійсно високоякісний продукт. А спираючись на шароварщину ви отримаєте тільки шароварщину

НЕВЕЛИЧКА ДОВІДКА (а в кінці - бонус):

Гурт "Рожаниця" - це колектив з дев'яти учасників, якому десять років. Випустили три збірки, восени готуються випустити четверту.

Перша "Ворота, розходітеся" (2012), в ній представлено річний календарний цикл. Все починається з Різдва, колядками й щедрівками, а далі через веснянки, купальські та петрівчані пісні приходить до осені, до весільного обряду. Це прикрашено всілякими побутовими, ліричними, жартівливими та застільними піснями.

"Смородина – то не ягода" (2015). Основою стали родинно-побутові та родинно-обрядові пісні.

"Загадайте колядувать" (2016). Яскраві зразки колядок та щедрівок, що традиційно виконуються на зимові свята від Різдва до Водохреща, а також кілька жартівливих пісень, які зібраних в польових дослідженнях різними регіонами України.

Гурт є лауреатом Всеукраїнських та Міжнародних фестивалів, виступав в Латвії, Естонії, Канаді та США.

І спеціально для читачів і глядачів Depo.ua гурт "Рожаниця" заспівав пісню до Масляної.

Більше новин читайте на Країна Укропів.Depo