ЛЧ 2018
Євробачення
Обличчя
Сектор
Спепроекти
Країна Укропів

"Незалежність 1918": Як граючи зрозуміти революцію і звільнити Крим та Донбас

Група істориків та дослідників розробила настільну гру "Незалежність 1918", в якій кожен може врятувати Україну від окупантів, натовкти більшовикам і нарешті закрити гештальт "голих-босих", "зраджених", "поневолених" і "багатостраждальних"

Depo.Молодий укроп
26 квітня 2018 15:15
ФОТО: depo.ua

Автори-розробники гри - керівник Wild Fox Film Борис Роженко та історик Сергій Громенко розповіли Depo.ua, чому вона може навчити і як в неї грати.

1918 рік, Україна під гнітом більшовиків. Всі міста окуповано червоними. Гра починається з того, що кожен учасник обирає собі одного з чотирьох полководців (Болбочан, Вдовиченко, Дяченко, Петрів), отримує 30 карбованців, купує собі бронепоїзд, щоб рухатися по карті і наймає військо. Ваша мета – звільнити Україну від більшовиків.

Можна грати одній людині, максимальна кількість гравців – четверо. Армія більшовиків протидіє кожному з вас. Гра передбачає, що полководці проходитимуть її об'єднавшись, але ніщо не заважає учасникам почати воювати між собою. І, як показує практика, це найчастіше закінчується еміграцією (читай – програшем), а через амбіції однієї людини страждає вся країна. Містами прокочується більшовицька орда, визволення відкладається на невизначений термін.

"Одна з великих переваг цієї гри – колода військ УНР, - розповідає автор Борис Роженко. – Завдяки нашому соавтору і історичному консультанту Сергію Громенку, 42 з 46 карт в цій колоді - оригінальні підрозділи, які функціонували в період Української революції. Тобто гравець наймає реально існуючий підрозділ".

Пересуватися ваш бойовий загін буде на бронепоїзді. В основу гри покладено реальну карту залізничних шляхів 1917 року, оскільки все будувалося навколо залізної дороги. Поїзд – це, як кажуть в покері, рука гравця, він дозволяє переміщати по карті свої бойові загони і чим більше у вас броньованих вагонів, тим більше військо ви зможете перевезти. Броньовані поїзди в грі також відповідають тим, що реально існували в ті роки і брали участь в історичних подіях.

Борис Роженко

"Я б ніколи не став робити гру про Українську революцію, в якій би не було бронепоїздів. Це моя любов і слабкість, ці сталеві монстри, які нагадають космічні кораблі із "Зоряних воєн"!", - розповідає Борис Роженко. – Взагалі, над грою працювали десять розробників. Крім нас з Громенком - історик Василь Павлов, художник Олекса Руденко, художник-постановник Свят Дикий, директор кіно-фотоархіву Владислав Берковський, він пустив нас у фонди, щоб ми могли проілюструвати гру. Інвесторів інтелектуальної власності і власного часу дуже багато і кожен вносив щось своє".

Гра заснована на історичних подіях. Наприклад, кожен з чотирьох полководців має власну швидкість пересування по карті, яка відображає стратегію і тактику, що були присутні йому в реальності. Наприклад, Болбочан – полковник стрімкого прориву, він рухається зі швидкістю три кроки по карті. Крім того, кожен полководець - це не просто персонаж за якого можна грати, він дає гравцю бонуси, що базуються на реальних талантах, які він проявляв на полі бою.

Наприклад, Петрів, оскільки він - учасник зимового походу і організував більш-менш якісні курси підготовки новобранців, дає бонус +3 до певних родів військ.

Лінія фронту відсутня. Клітки, які зображено сірим кольором – проміжні станції, їх захопити не можна і на кожні засіла місцева анархічна банда, з якою доведеться битися. При цьому, якщо ви володієте військом вдвічі більшим, за більшовицьке, то в маленькому чи середньому містечку вони не вступлять з вами в бій і накиватимуть п'ятами в найближче велике окуповане місто, таким чином посилюючи його гарнізон і ускладнюючи подальше його взяття.

Місця видатних битв часів Української революції дають гравцям бонуси. Наприклад, Крути дають +2 до сили війська. Тих, хто в українській історії – дуб-дерево, але зацікавиться грою, це може надихнути хоча б залізти у Вікіпедію і почитати, де ті Крути і що там відбувалося. Цей хід – щось на кшталт американського "Пам'ятай Аламо", пояснює Роженко.

Сергій Громенко додає, що знати історію України гравцям в "Незалежність 1918" - необов'язково. Тут історія швидше є приємним бонусом. Ви спочатку граєте, гра вас захоплює і вже потім ви можете захотіти щось почитати і глибше розібратися в подіях Української революції.

Сергій Громенко

За механікою гра, якщо не вдаватися в деталі, побудована за принципом "Монополії", але багато спеціалістів в цій галузі зазначають, що подібної механіки наразі не існує.

"Мабуть, це тому, що в нас не було жодного досвіду в створенні настільних ігор. Я придумував гру для себе і своїх друзів, з якими ми працювали над циклом "Перемоги України", - каже Роженко. – Малюючи чергову схему під час підготовки "Український бліцкриг – звільнення Криму" (про Болбочана), я довго дивився на карту України і зрештою побачив в ній ігрове поле".

Крім поля – карти, карточок поїздів, полководців, міст, грошей (це фотокопії справжніх старовинних українських карбованців) є ще карти подій. Всього їх 24, гравці витягують з колоди одну на початку кожного кола. Коли доходить до десятої, з Курська починається контрнаступ – по одній армії більшовиків на кожного гравця. Ці армії рухаються по найкоротшому маршруту, окуповують вже звільнені міста, посилюють гарнізони в ще не окупованих. І все, що нажито непосильною працею, знищується. Тут полководець може або поїхати в еміграцію, або спробувати спрогнозувати, як червоні рухатимуться, втікати, нападати, підставляти союзників під удар.

Гра закінчується після того, як закінчиться ще одна, фінальна контратака червоної армії. На кожного з гравців наступатиме армія з чотирьох загонів більшовиків, комусь можуть дістатися важкі батареї і броньовики, а комусь - харчконвой. Але знову ж так, усвідомлюючи, що вам не перемогти, ви завжди можете підставити своїх союзників.

Картки подій – це штучний інтелект гри, вони керують гарнізонами окупованих міст, можуть їх збільшувати, концентрувати в певних ділянках чи примушувати відступати. Це робить кожну партію унікальною. Розробники запевняють, що зіграли вже більше 60 партій і жодна не повторилася.

Зважаючи на те, що розробники прагнули створити не просто розвагу, а інтерактивну енциклопедію Української революції (з грудня 1917 по травень 2018), історичний консультант, кандидат історичних наук, журналіст і публіцист Сергій Громенко ревно відстежував, щоб залізничні шляхи, по яких ходять гравці, зображення міст і грошей відповідали тодішнім, щоб підрозділи, які прославилися під час війни, мали більше бонусів, ніж рядові, підбирав персонажів і учасників.

Але заради іграбельності історичною достовірністю жертвувати усе ж таки довелося. Наприклад, в грі більшовиками окуповано всі міста. Ігровий світ відкритий і полковники можуть як завгодно конкурувати, ворогувати і кооперуватися.

"Треба розуміти, що якщо гра на 100% відповідатиме історичній реальності, в неї можна буде зіграти тільки один раз, - пояснює Громенко. – Щоб зробити реіграбельний процес, необхідно було місцями відійти від історичної реальності - найголовніша зміна в тому, що в грі відсутні союзники, українські війська ідуть самостійно. В цілому ж, ми ніде не створюємо таких умов, яких не могло би бути в реальності, не даємо українським військам переваг, яких вони не мали, не прокладаємо дороги з Брест-Литовська в Севастополь за один день".

Всім авторам було дуже важливо, щоб до гри хотілося повертатися знову і знову. Це б забезпечило певний інтерес до історичного періоду, люди б почали більше читати, наголошує Борис Роженко.

"Чому ми взялися за ідею саме настільної гри – амплуа в Української революції – негативне, воно про програш, зради і поразки. Насправді ж була не тільки зрада, а і величезна кількість блискучих боїв, геніальних перемог, були достойні наслідування приклади. Гра дозволяє, з одного боку, більше дізнатися про цей історичний період, а з іншого, враховуючи, що в ній закладено можливість перемогти – подивитися на нього більш оптимістично, - каже автор. Співавтор підхоплює: ми знаходимося в полоні формулювання Винниченка, що історію України не можна читати без брому, але це перебільшення.

"Чому ми взялися за цей період – в нас через сто років від тих подій і через три роки після Революції Гідності, нарешті стали доходити руки до того, щоб переусвідомити Новітню історію. В 2014 році все існування України опинилося під питанням і нікому не було діла до ігор, але в 2015-му, переживши перший шок, ми почали усвідомлювати, що рівно сто років тому все відбувалося майже один в один. Ті ж самі, тільки червоні, а не зелені чоловічки вривалися в українські міста, прикриваючись місцевими більшовиками оголошували народні республіки. Так само з Києва питали в Москви, що відбувається, а Москва відповідала: наших військ там нема, то в вас громадянська війна. Нинішні події актуалізували події сторічної давнини, українці почали переусвідомлювати свою історію. І от якраз настільна гра допомагає залучити до процесу переусвідомлення тих, хто товстих книжок не читає".

Читайте також - Настільна гра "Криївка": Як українці граються в повстанців та НКВДистів і чому їх це вчить

Більше новин читайте на Країна Укропів.Depo