Наталія Заболотна про "непривабливий" Київ, українця Малевича і культурний геноцид

"Мистецький Арсенал" залишається одним з центральних мистецьких майданчиків країни, збираючи стометрові черги та влаштовуючи гучні культурні проекти. Проте історична будівля комплексу продовжує руйнуватися. І за нової влади ситуація не змінюється на краще

Ольга Черниш
Перша заступниця головного редактора
Наталія Заболотна про "непривабливий" Ки…

Про проекти і проблеми "Мистецького Арсеналу" і втрату культурної спадщини depo.ua розповіла генеральний директором комплексу Наталія Заболотна.

ПРО ДЕСЯТКИ НЕ ЗНАЙДЕНИХ МІЛЬЙОНІВ

Вже п'ять з половиною років наша команда стоїть у керма "Мистецького арсеналу". З самого початку всі говорили, що комплекс має стати титульним музеєм України, маяком на культурній мапі світу – як Лувр у Парижі, Метрополітен у Нью-Йорку, Ермітаж у Санкт-Петербурзі, Прадо в Мадриді. Декілька років держава не виділяє кошти на реконструкцію будівлі, а вже закуплені матеріали продовжують псуватися. Сьогодні для комплексу є реальна загроза. Фундаменти 230-річної будівлі стоять відкритими, підвали замокають, всередині комплексу – розритий котлован 10-метрової глибини… Пам'ятка з майже трьохсотлітньою історією може зруйнуватися у XXI столітті.

Наталія Заболотна про "непривабливий" Київ, українця Малевича і культурний геноцид - фото 1

Державних коштів вистачає лише на мізерну зарплатню половині колективу. Решті платимо з грошей, які заробляємо на квитках. З них же платимо податок на землю, за електроенергію, тепло та інші комунальні послуги. Це серйозні суми, бо площа об’єкту величезна. Тож єдиний для нас вихід – робити такі мистецькі проекти, які є цікавими, змістовними та атрактивними водночас.

Декілька років тому ми започаткували доволі популярну у світі систему підтримки музею – Клуб друзів "Мистецького Арсеналу". Кожен бажаючий може придбати картку клубу друзів за 1000 грн. яка дає право двом особам впродовж року безплатно відвідувати усі арт-проекти "Мистецького Арсеналу", в тому числі VIP-відкриття. В клуб щороку вступають сотні людей, однак цього недостатньо. Ці кошти надзвичайно потрібні для організації мистецьких проектів, підтримки Арсеналу ідей, але їх недостатньо для того щоб закінчити будівництво навіть найменшого сегменту будівництва. Наприклад, у атріумі "Мистецького Арсеналу" вже десятиліття розритий котлован, через що замокають оголені фундаменти та історичні підвали. Саме там у майбутньому музеї на двох підземних поверхах мають розташуватися експозиція археології, відкриті фонди та сховища. Звісно, на це потрібні сотні мільйонів гривен і за рахунок клубу друзів ми ці кошти навряд чи зберемо. Та все ж таки ми закликаємо усіх небайдужих відчути свою співпричетність до створення музейного комплексу "Мистецький Арсенал" та взяти участь в наших партнерських програмах.

Наталія Заболотна про "непривабливий" Київ, українця Малевича і культурний геноцид - фото 2

ПРО "НЕПРИВАБЛИВИЙ" КИЇВ

Як державне підприємство ми не маємо права бути збитковими. Але міряти ефективність роботи закладу культури стандартними нормами прибутковості – це абсолютний абсурд. Той же Лувр, який відвідує 9-11 млн відвідувачів щомісяця, лише на 10% утримується за рахунок квитків. Решта – державні дотації, кошти меценатів та інша комерційна діяльність. При цьому Лувр є чи не найяскравішим музейним брендом, в який приїздять люди з усього світу і стоять у довжелезних чергах. Маючи дотаційний Лувр, Франція має від нього супровідний дохід, який дозволяє на десятки мільярдів євро щороку поповнювати державну скарбницю адже туристи заповнюють готелі, ресторани, бутіки.

Наталія Заболотна про "непривабливий" Київ, українця Малевича і культурний геноцид - фото 3

Скульптура Дега, представлена на проекті "Шедеври світової пластики"

Наталія Заболотна про "непривабливий" Київ, українця Малевича і культурний геноцид - фото 4

Скульптура Родена, представлена на проекті "Шедеври світової пластики"

У нас же ніхто не прораховує вигоди інвестицій в культурні проекти. Міжнародні фестивалі започатковані ентузіастами і далі виїжджають за рахунок ентузіазму. Влада міста бідкається, що занепадає культурний туризм, говорить про популяризацію гастрономічних турів і шопінгу. Начебто у нас зовсім немає на мапі Києва зовсім немає яскравих туристичних маяків – тієї ж Софії Київської, Лаври або "Мистецького арсеналу". За останні роки Київ не виділив нам жодного безкоштовного сіті-лайту, не підтримав промоцію жодного заходу. Вони ніби не розуміють, що реклама культурних проектів якраз і сприяє внутрішньому і зовнішньому туризму, а також робить репутацію столиці і країни в цілому. От, наприклад, під час "Євро-2012" багато хто хвалив чемпіонат і українське пиво. А потім резюмували: місто туристично непривабливе, без футболу тут немає на що дивитися. Ось вам і результат від недалекоглядності чиновницького підходу.

ПРО МУЗЕЙ У СВІДОМОСТІ

За п’ять років ми провели в "Арсеналі" 50 проектів, серед яких щорічні Art Kyiv Contemporary, міжнародний фестиваль Книжковий Арсенал, "Великий скульптурний салон", "Великий антикварний салон", Fine Art Ukraine, дитячий фестиваль "Арсенал ідей", міжнародний фестиваль Етно-Світ. Також ініціювали проекти "Незалежні", "Космічна Одісея", "Велике і величне", "Український ландшафт", "The Show Within The Show" та ін. Ці проекти відвідало близько 2 млн. 700 тис. людей. Звісно, за ці п’ять років ми не змогли завершити будівництво національного музейного комплексу такого масштабу, адже самотужки це неможливо. Але ми створили музей у свідомості і тепер мільйони людей не уявляють без "Арсеналу" культурної мапи країни. Зверніть увагу, які черги, яка зацікавленість в цьому об’єкті.

Наталія Заболотна про "непривабливий" Київ, українця Малевича і культурний геноцид - фото 5

ПРО ЛЮДЕЙ-СИРОВИНУ

З радянських часів існує стереотип, що культура – це злиденна ділянка, яка потребує грошей, від якої всі відмахуються. Можновладці усіх часів незалежності не розуміли не розуміє, що молодій Україні потрібно розробити стратегію соціокультурного розвитку, займатися людьми, їх соціокультурними проблемами, враховувати їх етнічні особливості. А у нас чиновники ставилися до людей з того ж Донбасу як до сировини, яка видобуває сировину, а до людей у Криму як до далеких островитян, про яких згадували лише під час туристичного сезону або напередодні виборів. А тепер усі дивуються, чому люди з півдня та сходу не усвідомлювали, що вони є громадянами України.

Наталія Заболотна про "непривабливий" Київ, українця Малевича і культурний геноцид - фото 6

Наталія Заболотна і Степан Рябченко під час проекту "Великий Скульптурний Салон 2015"

Якщо рідна країна не займається соціокультурними потребами своїх громадян, їх потребами може почати займатися інша країна. І якщо в неї є корислива мета, робить це системно і планомірно. У нас це призвело до сепаратизму, анексії, війни. Варто нарешті зрозуміти, що культура – сфера національної безпеки. Країна без культури – лише територія, а територію дуже легко загарбати.

ПРО КУЛЬТУРНЕ НАСИЛЛЯ

Коли до влади прийшов Віктор Ющенко – людина, між іншим, зі щирою любов'ю ставиться до української культури – він сказав усім: "Ви маєте говорити тільки українською ". Донбас цього "не понял", і Крим також. У світоглядних питаннях такий підхід виявляється дуже небезпечним, оскільки нав’язування мови сприймається як насилля. Потрібно створювати програми заохочення та стимулювання, але в жодному разі не можна привчити людей любити країну і власну культуру методом примусу.

Успіх нинішнього Арсеналу якраз і полягає в тому, що наші проекти провокують у людей любов до культури та власної спадщини через інтерес, сучасне бачення. У таких випадках замість "Ви маєте ходити в музей", варто говорити "У вас є така можливість". І люди йдуть туди, куди їм цікаво йти. Ми ж не силоміць утримуємо стометрові черги біля кас. Всі наші проблеми від того, що ми не вміємо розмовляти один з одним. Якби політики вміли спілкуватися, не було б бійок і воєн. До людей потрібно ставитися з повагою – вони це відчувають.

ПРО ТЕ, ЯК ХЛОПЕЦЬ З ЛУГАНСЬКА ЗМІНИВ ПОГЛЯДИ

Якось в одній частині "Арсеналу" проходила виставка "Український ландшафт. По той бік відчаю", на якій були представлені неймовірно красиві пейзажі Анатолія Криволапа, Петра Лебединця, Тиберія Сильваші, Олега Тістола, Максима Мамсікова, а в протилежній частині – фото важко поранених бійців, понівечених війною. Ніби дві України – до і під час війни.

Один із моїх знайомих прийшов на виставку зі своїм другом із Луганська. Хлопець був вороже налаштований – всіх киян він вважав звірами і бандерівцями. І от мій знайомий швидко пішов, а луганчанин залишився. Він був абсолютно шокований і вражений тим, що побачив. Потім мій знайомий розповідав, що вперше відчув, як мистецтво перероджує людину. Під впливом побаченого молодий луганчанин збагнув за ким правда, і сказав другові: "Я все зрозумів. Я був неправий". Тож мистецтво здатне змінювати.

Наталія Заболотна про "непривабливий" Київ, українця Малевича і культурний геноцид - фото 7

Скульптура Чипаруса, яка представлена на проекті "Шедеври світової пластики"

За останні півтора роки в "Арсеналі" побували тисячі дітей-переселенців. Ми збирали для них речі, проводили майстер-класи в "Арсеналі ідей". Вкотре переконувалися, що мистецтво – чудовий психотерапевт. Коли у країни депресія, суспільству важливо дати мистецьку ін’єкцію. Люди заходять до нас, і переключаються, на деякий час забувають про злободенні проблеми. Зараз у нас триває виставка "Шедеври світової пластики" і в той самий час представлена неймовірна колекція Ігоря Диченка, нещодавно подарована Мистецькому Арсеналу – експонуються картини Малевича, Богомазова, Єрмілова, які не знайдеш в інших музеях. Люди ходять просто приголомшені мистецтвом, а ми щасливі, що Арсенал поступово наближається до статусу музею світового рівня.

От у нас всі кажуть, що в України немає національної ідеї. Однак потрібно розуміти, що національна ідея це не гучні лозунги. Репутація країни та її прийнятний образ майбутнього постануть лише в натхненній роботі, потужних культурних проектах, творчості яскравих особистостей.

ПРО ЗЛОЧИННУ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ

Основна битва політиків була, коли призначався міністр фінансів, міністр юстиції, міністр економіки. А коли мова дійшла до посади віце-прем'єра з гуманітарних питань і міністра культури, всі голосували автоматично. Ані депутати, ані найвищі посадовці не усвідомлюють, наскільки важлива культура в житті людей, наскільки сильний вплив вона має на суспільство.

Вже майже два роки триває війна у Східних регіонах країни. І знову в культурі – злочинна бездіяльність чи безвідповідальність. Музейники, які вже нині опинилися на окупованих територіях, які відповідали за колосальне національне надбання, безцінні твори мистецтва, волали про допомогу. А офіційні очільники культурних відомств мовчали. Вказівок, як зберегти національне надбання, не надходило. Чому тоді спасінням спадщини не зайнявся комітет з питань культури і духовності на чолі з Кириленком? Де був і що зробив Мінкульт в той час? У підсумку, 90% творів мистецтва Донбасу і Криму так і залишилися на анексованих та окупованих територіях. А після того Кириленка призначили віце-прем'єром і міністром культури…

Ця дуже сумна історія показує, як недбало держава ставиться до власного спадку, який інші країни збирають по крупинкам. Хто має відповісти за подібне недбальство? Це скидається на культурний геноцид нації. Нас вихолощують, хочуть зробити нашу країну територією. У нас забрали Крим та Херсонес, додавши до історії Росії десятки століть – з анексією Криму з'явилася ще одна "давня нація". А у нас ніхто нікуди особливо не поспішає – таке враження, що в Україні немає війни. Питання про культурну спадщину не стоїть на порядку денному переговорів у Мінську. Так, щодо цього звертаються у ЮНЕСКО, але де результат? Де реєстр вкрадених творів мистецтва з анексованих та окупованих територій? Що зроблено, щоб музейні колекції не вивозилися у Росію і не були продані?

В цей же час Росія фігурує на всіх світових аукціонах, просуває своє мистецтво, продає і сама купує роботи. Займається культурною промоцією своїх митців, тому що знає, хто створює культурну репутацію країни.

ПРО КОМПЛЕКС МЕНШОВАРТОСТІ І МАЛЕВИЧА

Багато хто говорить про український комплекс меншовартості. Але хто займався українцями, щоб його у нас не було? Зараз часто говорять про значення культурної дипломатії та закликають користатися тим, що Україна на перших шпальтах світових видань. Однак, чому практично ніхто не говорить, що Малевич народився у Києві, і що потрібно аеропорт "Бориспіль" назвати його іменем, аби туристи з усього світу знали, що вони летять у рідне місто найвідомішого у світі художника? Хто думає про те, що наше національне надбання на 90% зберігається у фондосховищах національних музеїв і люди не мають можливості їх навіть побачити. Брак площ, брак бажання та коштів десятиліттями стоять на заваді нормальним культурним процесам і як результат – репутаційним зискам. Ми самі не знаємо, що маємо.

Наталія Заболотна про "непривабливий" Київ, українця Малевича і культурний геноцид - фото 8

"Мистецький Арсенал" користується популярністю, тому що ми в постійному пошуку, в постійній роботі, практикуємо сучасну подачу як традиційного, так і сучасного мистецтва. Можу навести один приклад. Влітку чотири музеї надали нам роботи Катерини Білокур, в результаті чого постала історична виставка, яку відвідало близько 40 тис. осіб. Тепер інтерес до її будинка-садиби в Яготині шалено зріс. Це доводить, що ми можемо популяризувати українське мистецтво через потужні проекти.

ПРО БРИТАНСЬКИЙ ДОСВІД І НОВИЙ ЗАКОНОПРОЕКТ

Не зважаючи на свій недороблений стан, "Арсенал" постійно в русі, постійно працює з людьми і проектами. Ми зрозуміли, що чиновники його, мабуть, так і не побудують. Як ніхто найближчим часом не залатає дах Олеського замку, не відреставрує Підгорецький замок і музей Пінзеля, в якому чотири роки в зали капає вода. Нікому вирішувати проблеми дерев'яних церков, примножувати українську спадщину, створювати другу київську бієнале (перша відбулася у 2012 у "Мистецькому Арсеналі" – ред.), робити серйозні фестивалі міжнародного статусу. Звісно, якщо не підійти до проблеми глобально.

І от, ми вивчили досвід цивілізованих країн – і найцікавішим для України нам здався досвід Великої Британії та Естонії. У Британії 20 років тому створили державний фонд Good causes, який розвиває соціокультурну сферу країни за рахунок продажу квитків Національної лотереї. З того часу в культурну інфраструктуру вкладено більше 40 мільярдів фунтів стерлінгів. Створені, модернізовані та реконструйовані сотні музеїв. Відреставровані тисячі пам'яток архітектури, знято десятки тисяч мультфільмів і фільмів. Схожа система діє в Естонії, де фонд "Культурний капітал" фінансується за рахунок ігрового бізнесу, розщеплення акцизу з горілки та тютюну і фінансує культурні ініціативи.

Ми розробили проект закону про державний фонд культурного розвитку країни, який має фінансувався за рахунок відрахувань з продажу лотереї, тютюнових виробів та алкоголю. Вже пройшли громадські обговорення і отримали масу пропозицій. Зараз ведемо переговори з депутатами різних фракцій і бачимо позитивну реакцію з
їхнього боку. Це свідчить, що культура може об'єднати парламент. Ми бачимо, що до нас дослухаються – тож сподіваємось, цього року наш законопроект потрапить до парламенту і за нього проголосують.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Країна Укропів

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme