ЧС 2018
Вибори-2019
Обличчя
Сектор
Спепроекти
Країна Укропів

"Кіборги" про ДАП: Чи вийшло в українців зняти блокбастер світового рівня

Воєнна драма Ахтема Сейтаблаєва "Кіборги" збирає повні зали, глядачі аплодують стоячи, а жінки шикуються в чергу до рукомийників, аби зняти залишки розмитої сльозами косметики

Depo.Молодий укроп
8 грудня 2017 16:00
ФОТО: depo.ua

Задум кримськотатарського режисера спершу сприймали скептично - мовляв, війна в Україні триває, а мистецтво має бути хоча б дещо відстороненим.

Втім, Сейтаблаєв від проекту не відмовився, фільм "Кіборги" виграв конкурс від Держкіно і отримав державне фінансування. Драматургиня Наталія Ворожбит написала сценарій. Для цього чимало спілкувалася зі справжніми бійцями, які і стали прототипами героїв.

Військовими консультантами картини виступили Кирило Недря з позивним "Доцент", Андрій Шараскін з позивним "Богема", Євген Жуков з позивним "Маршал", Євген Межевікін з позивним "Адам", Олександр Тріпак з позивним "Редут", який декілька місяців очолював захист Донецького аеропорту.

Знімали картину здебільшого в селі Крюковщина під Києвом - тут працювали над всіма сценами у приміщенні. Частково ж - на Горчаревському полігоні на Чернігівщині та злетно-посадковій смузі Чернігівського аеродрому.

Головні ж ролі виконали Макар Тихомиров, Андрій Ісаєнко, Віктор Жданов, Роман Ясинівський, В'ячеслав Довженко.

П'ЯТЕРО РІЗНИХ ЗАХИСНИКІВ

Зйомки тривали впродовж зими і весни, наразі ж знімальна група купається в оваціях. Більшість бійців відгукуються про роботу схвально. Кажуть, "картина зайшла". А кількома неточностями на кшталт випрасуваного і чистого "дубка" (форми - ред.) можна знехтувати.

Картина починається зі сцени в аеропорту, коли командир з позивним "Серпень" повідомляє захисникам ДАП, що за даними розвідки, російські окупанти збираються використати проти них "Буратіно" - заборонену у цивілізованих країнах установку залпового вогню, яка знищує все живе в радіусі трьох кілометрів. Командир каже, що бійці можуть залишити позиції, але ті по черзі відмовляються.

"Ви не люди, ви кіборги якісь", - захоплено вигукує "Серпень", після чого дія картини повертається на десять днів назад, коли до ДАПу прибувають нові бійці.

Відмовившись від надмірних спецефектів та жахіть, творці фільму перенесли акцент на психологію п'яти головних героїв. Чоловіки різного віку і різних поглядів на життя мають різні долі, різний рівень освіти і спілкуються різними мовами. На питання, що їх привело в аеропорт, теж відповідають по-різному. Власне, у кожного є власна відповідь на питання, чому він любить Україну...

ЛЮДЯНИЙ ВОРОГ

Занурення у власну історію, причому зовсім нещодавню, яка продовжує творитися прямо зараз, діє на глядачів з шаленою силою. Приклеївшись поглядом до екрану, поволі приходиш до тями лише при останніх звуках фінальної пісні.

Втім, питання - чіпляє це, бо "відбувається з твоїми людьми", або ж ще й тому, що це "дуже круте кіно" залишається відкритим. Чи проникнеться глядач, наприклад, в Латинській Америці або менш віддалених Греції і Іспанії трагедією українців і подвигом кіборгів, сказати важко.

Герої картини вийшли симпатичними і колоритними. Так, грубуватий у спілкуванні "Субота" приймає пологи у кішки, і боїться цього більше, ніж бою з ворогом. А ще зовсім юний "Мажор", який чудово грає на трубі і став лауреатом не одного музичного конкурсу, поїхав на фронт потайки від батьків і намагається забути своє нещасливе кохання.

Від транслювання ненависті до ворога творці теж вирішили відмовитися. Адже там, по той бік "є і наші люди". І боєць "ДНР" у діалозі з захисниками України виглядає просто збитим з пантелику і ображеним чоловіком.

"Якби ми 25 років спілкувалися, знали б, що цілі у нас спільні", - каже полоненому "Серпень".

Словами ж військового медика "Психа" і зовсім відриваються від шаблонної пропагандистської канви.

"Чому кожна сторона думає, що воює за добро і з нею Бог. От скільки я тут, Бога я тут не побачив", - каже герой.

Все це, помножене на деталізований побут, виводить "Кіборги" на об'єктивно пристойний рівень. Втім, конкурувати з Голлівудом, ще зарано. І справа не лише у скромному бюджеті.

Як не крути, картина вийшла дещо романтизованою і театральною, що типово для українського кінематографу загалом, але тримає країну осторонь світових мистецьких трендів. Багато діалогів, при тому, що їх справді можна розтащити на крилаті фрази, видаються штучними.

"Гоголь створив контекст світової культури", "Ось тоді ви і згадали про мову, бо мова - це зброя" - "Для когось може і зброя, а для мене - це музика", "Національна ідентичність", - ці та інші фрази літературно звучать, але слабко вписуються у картину військового побуту. І хай творці запевняють, що багато розмов мали місце, самі формулювання явно зачесали.

Сцени виглядають камерними, герої мало лаються, надто чисті, а більшість чорних моментів вивели за межі кадру - недаремно заявили, що дивитися картину можна від 12 років.

Дещо бракує звичайних бійців, які менше вписуються в архетипи, мають внутрішні протиріччя чи взагалі не надто люблять точити ляси, аби відкрити публіці свій характер.

Втім, всі ці речі - більше питання жанру. І в обраному жанрі знімальна група спрацювала непогано, а сама стрічка перегляду безумовно варта.

Більше новин читайте на Країна Укропів.Depo