Хто і навіщо завісив Київ білбордами з цитатами Ліни Костенко

Нещодавно на вулицях столиці та в метро з'явились білборди та метролайти, які агітують киян говорити українською
Depo.Молодий укроп
20 листопада 2015 10:00
ФОТО: depo.ua
Хто і навіщо завісив Київ білбордами з цитатами Ліни Костенко
Хто і навіщо завісив Київ білбордами з цитатами Ліни Костенко

На білборді з вкрапленнями українського орнаменту красуються написи "Є мова, є українці, є держава – є майбутнє", "Київ україномовний!", "Київ – україномовне місто", "Нації вмирають не від інфаркту, спершу їм відбирає мову" (Ліна Костенко)".

Хто і навіщо завісив Київ білбордами з цитатами Ліни Костенко - фото 1

Depo.ua розпитав засновника громадської організації "Дріжджі" та ініціатора проекту Максима Кобєлєва про мету акції та його власну історію переходу на українську.

Хто і навіщо завісив Київ білбордами з цитатами Ліни Костенко - фото 2

- Максиме, чому ви взялися за цей проект?

- Ідея, що потрібна така реклама Києву, виникла дуже давно. Адже адекватна мовна політика не проводилася всі 25 років. Ми подумали, що варто в такий ненав’язливий спосіб нагадати киянам, що у нас є своя мова, якою варто розмовляти і про яку не варто забувати.

До того ж Київрада ухвалила концепцію про розвиток української мови у місті, в якій між іншим передбачена соціальна реклама. КМДА безкоштовно забезпечила нам друк і розміщення 30 білбордів і 40 метролайтів. Кількість невелика, але це був лише перший крок.

Хто і навіщо завісив Київ білбордами з цитатами Ліни Костенко - фото 3

- Як достукувались до чиновників?

- Місяць назад ми написали лист від організації на ім'я мера. Я постукав у "Фейсбук" Олександру Вовченку – депутату Київради, який ініціював прийняття концепції. Він обіцяв посприяти. Депутат поговорив з заступницею голови КМДА Ганною Старостенко – і вона нас підтримала. Потім ми накидали ідей і обрали найбільш вдалі. Знайшли дизайнерів, які зробили проект на волонтерських засадах.

- Як це повинно подіяти? В теорії всі знають, що треба розмовляти рідною мовою.

- В Києві ситуація неоднозначна. За останніми офіційними даними – це дані перепису 2001 року, свіжіших немає – 72% киян вважають рідною українську мову. Але в публічному просторі значно менше киян наважується використовувати українську. Ми вирішили, що тут є дисгармонія. І соцрекламою спробували нагадати людям, що в них є своя мова, і її не варто соромитися. Думаю, що ця реклама є дієвою в довготривалій перспективі. Звичайно, за помахом чарівної палички всі не перейдуть на українську. Це складний процес. Людей треба мотивувати.

Хто і навіщо завісив Київ білбордами з цитатами Ліни Костенко - фото 4

- Як мотивувати? Наприклад, давати україномовним киянам 20%-ву знижку на каву?

- Можна і так. Найпростіше, що ми змогли втілити, це така соціальна реклама. Далі, думаю, при КМДА буде створена робоча група із реалізації концепції.

- У вас вже є якісь пропозиції до робочої групи?

- Багато залежить від того, наскільки швидко сформують робочу групу, і наскільки вона буде адекватною. А варіантів чимало – це і курси української мови для держслужбовців, і курси для переселенців. Також потрібні певні адміністративні рішення – наприклад, зобов'язати власників магазинів робити вивіски українською.

- Скільки часу існують "Дріжджі"? Чим ви займалися раніше?

- "Дріжджам" близько чотирьох років. Ми перевіряли, чи заклади громадського харчування в Києві дотримуються мовного законодавства. Відвідували кафе і ресторани, дивилися, чи обслуговують нас українською, чи є україномовне меню. Якщо були грубі порушення, ми робили запис в книгу відгуків, надсилали листа в інспекцію з питань захисту прав споживачів. Якщо вони знаходили порушення, заклади штрафували. Так поступово заклади рухалися у бік української мови.

- Чим ви заробляєте на життя? Чому взагалі вирішили боротися за українську мову?

- Я працюю програмістом. А вирішив тому, що бачив велику проблему, яку ніхто не вирішує. У першу чергу, вже 25 років її не вирішує держава. І ця проблема зачіпає особисто мене – адже україномовних громадян дискримінують, в Києві і досі важко отримати обслуговування українською.

- Ви самі спілкуєтесь українською від народження?

- В дитинстві і підлітковому віці я говорив російською. Хоча народився у Рівному, а це україномовне місто. Коли вступив в Острозьку академію, почав спілкуватися з різними людьми і зрозумів, що говорити чужою мовою не зовсім правильно. Почав доводити це до інших людей.

- Скільки часу у Вас особисто зайняв перехід на українську мову?

- Це не був довготривалий процес. Я завжди добре знав і розумів українську, але у школі було російськомовне середовище. Потім ми з однокласниками почали переходити на українську у жартах. В академії ж я побачив, що українською можна не тільки говорити по приколу, але і вести серйозні розмови. Це мене теж вразило. Виявляється, у нас повноцінна мова. В один момент – бац, і я перейшов на українську.

- В житті агітуєте друзів чи знайомих почати говорити українською?

- Якщо є така можливість, намагаюся ненав’язливо піднімати це питання. Пояснювати друзям, родичам, знайомим, що якось нелогічно жити в Україні, мати цілком розвинену мову, але не вживати її через звичку.

Більше новин читайте на Країна-Укропів.Depo