Василь Шкляр: Революція Гідності та війна народили нову людину

На сайті "Главред" відбувся чат із письменником, автором "Чорного Ворона", "Ключа", "Марусі", "Чорного сонця" та інших відомих й улюблених для багатьох творів Василем Шкляром, повідомляє depo.ua.

Письменник розповів, що канал "1+1" взявся знімати серіал за його твором "Чорний Ворон", але не став розкривати ім'я режисера та акторський склад, натякнувши, що поки відомо лише, що є план відзняти кіно до кінця цього року.

Шкляр пояснив, чому попри обіцянку не писати про війну на Донбасі, він все ж таки присвятив твір українським солдатам.

"Я не раз говорив, що тепер не писатиму про сучасну війну, бо тема війни потребує осмислення з відстані часу. Але тісне спілкування з бійцями полку "Азов" і дуже цікава історія (зі скіфською бабою), яка відбулася, можна сказати, на моїх очах, примусили мене зафіксувати цю подію. "Чорне сонце" фактично написали самі "азовці". Своїми характерами і вчинками. Мені залишалося тільки відтворити те, що я побачив і відчув, у художній формі. Це перший мій твір, написаний фактично з натури", - каже автор.

Письменник повідомив, що навіть не став змінювати імена героїв свого нового роману.

"Це все реальні герої, написані, як я вже казав, з натури. Я навіть не змінював позивних, імен. Волонтери також під своїми реальними іменами. Єдиний, кому я змінив позивний, це головний герой "Маляр". Насправді він "Художник". Можна зняти унікальний художній фільм, де живі персонажі зіграють самих себе. Всі вони дуже красиві і талановиті хлопці", - зазначив Шкляр.

На думку митця, не слід ідеалізувати образ українського бійця, адже зі свого досвіду Василь Шкляр розповідає, що зустрічав різних солдатів.

"Революція Гідності і війна народили нову українську людину. Її побачиш насамперед у добровольчих формаціях. Але це не означає, що вся українська військова спільнота однорідна і заслуговує лише захоплення. Ні, це теж своєрідний зріз нашого неодностайного суспільства. Особливо це стосується армійського призову. В одній спецчастині я бачив вояків, котрі не хотіли зодягати офіційно видані їм військові кашкети-мазепинки, бо вони, мовляв, бандерівські. Бачив таких, які тягнуться до російської церкви. А один навіть сказав, що він воює за "рускоязичную Украіну". Армія у нас завжди була одним із найвпливовіших агентів русифікації, тому й зараз цей спадок гостро відчутний. Це може бути міною уповільненої дії, причиною подальших національних драм", - сказав письменник.