Художник Журавель: Херсонес зник з 1 гривні ще до анексії. Значить, знали, с..ки

Юрій Журавель в сучасному українському мистецтві як бог Шива – такий же багаторукий, тільки не злий. Навіть в своїх карикатурах на російську чи українську владу.

А ще майже в кожного, хто користується соцмережами, є на стіні принаймні одна його картинка. Оця наприклад

Чи оця

Він - художник, шаржист і карикатурист. А ще – лідер гурту OT VINTA, засновник музичного напрямку "украбілі", керівник дитячого гурту "Зла мала", піонер української флеш-кліп анімації (подивіться мульти "Не мала баба клопоту — купила порося", "Опля — картопля!" і "Дарма я наївся цибулі", якщо ще не бачили).

Він - громадський діяч та ініціатор загальноміських акцій: кінофестивалю "Двері", флешмобів "ЧЖ" і "Велодень".

Юрій Журавель створив серію малюнків у жанрі графіки, котру спалив на Грушевського "Беркут"

Юрій Журавель намалював шеврон для майданівців.

Юрій Журавель - автор двотомника "Карикадурка", збірки "Битви за рідну землю", знімає просвітницькі відео з історії України…

- Пане Юрій, більшість запланованого встигаєте? Як ви із таким життям на клаптики не розриваєтеся?

- Я нічого не встигаю і таке відчуття, що клаптики, на які я розірвався, не можу зібрати.

Насправді все просто - я відпочиваю, міняючи види діяльності. І отримую кайф від процесу, ну і радію гарним результатам. Звичайно, хотілось би часу мені у рази чотири побільше, щоб ретельніше все пропрацювати… Бо все якось похапцем.

- Що у вас наразі в пріоритеті?

- Зараз я відчуваю, що на мені відповідальна місія – виховання майбутнього покоління. Комуняк-ветеранів ми все одно не переробимо, а от майбутні покоління втрачаємо на очах. Масова примітивна культура потрєблядства (вибачте) робить з них тупих зомбі. А я хочу, щоб вони були вільними творцями власних щасливих доль. Щоб відчули, наскільки приємно творити і перемагати. Для цього я використовую всі свої вміння і напрямки і OT VINTA і канал "Добродій", і малюнки, і книги, і бесіди.

- В себе на "Фейсбуці" ви якось написали, що досить виховувати рабів-пораженців, що вам набридло замолчування наших перемог: Конотопської, Оршанської, Дорогочинської, Грюнвалдської, тощо. А ви самі, коли про них дізналися?

- Це питання в продовження теми. Зараз як ніколи треба дати зрозуміти українцям, що те, що лізе на нас зі Сходу – ворог. Ворог, якого можна перемагати. Якого ми завжди перемагали. Окупація – справа тимчасова, але за Незалежність треба боротися. Про переможні битви я чув трошки, але не знав про більшість з них. Першим поштовхом стала розмова з солдатами на передку. Коли ми привезли їм гітари (це в рамках акції OT VINTA "Гітара для солдата") вони хапали їх і одращу, ніби вихвалючись , починали співати дємбєльський блатняк. Про пісні січових стрільців чи ще хоч щось мілітарі-українське взагалі ніхто нічого не чув.

Про історію України взагалі мовчу. Виховання воїнів у сучасній армії на гіпернизькому рівні. У школах ситуація не краща. Тому крім того, що я "відкопав" переможні битви і зробив книгу -планшет, я зараз знімаю ролики на "Добродії" з розтлумачення і заохоченням. А з гуртом OT VINTA ми пишемо бойові пісні і саме зараз реанімуємо старі.

- Що стало для вас в історії України стало найбільшим відкриттям?

- Кожного дня я відкриваю для себе все нові і нові сенсації. Зараз ми завершуємо роботу над проектом "ЗНАЙ НАШИХ" і останнім відкриттям для мене став Іван Пулюй. Виявляється це він відкрив X-промені, які згодом в нього поцупив Рентген. І таких феноменів в Україні - океан.

ЦЕ НАШ БАНДЕРА, ЩО ХОЧЕМО, ТЕ З НИМ І РОБИМО

- Українські гривні із задоволенням до рук берете? Як вам по-перше, графіка, портрети, а по-друге, чи згодні ви із відбором персон для українських грошей?

- Всі особистості наче правильні. Але от Херсонес зник з 1 гривні за рік до анексії. Значить знали с*ки. От тільки вигляд у Володимира якийсь московитський...

- Ви приймали участь в "Мальованій історії Незалежності України". Які ваші улюблені моменти в українській історії? А яким історичним постатям імпонуєте? От із ким би наприклад хотіли перехилити кухоль кави?

- Ого! Ну і питаннячка! А мені наш час подобається страшенно! І сучасників друзів таких маю, що голова обертом іноді від щастя іде. Тиждень тому бачився з Сашком Лірником, Малковичем і Антіном Мухарським. Позавчора спілкувався з Донієм, сьогодні - з Ірванцем за тиждень до нас у гості Капранови приїдуть. Зараз би із задоволення поспілкувався з Оксаною Забужко, бо останній раз бачив її років п'ять тому.

- Прочитала, що ви є потомком Костянтина Острозького. Розкажіть про це докладніше, будь ласка, дуже цікаво – з якої лінії, як ви про це дізналися? І як ви оцінюєте діяльність Костянтина Острозького?

- Ой, ми всі нащадки величних-лицарів гетьманів! Родового зв'язку з ним не маю…мабуть (сміється). А Костянтин Острозький - справжній приклад для сучасних державотворців, хоча серед сучасного політикуму таких нема всі думають сьогодняшнім днем.

- Я не бачу у вас зображень Бандери. Це я не знайшла просто, чи ви його принципово не малюєте, чи просто руки ще не дійшли?

- Він вже в мене є! Прем'єра буде представлена у календарі "ЗНАЙ НАШИХ" . Я довго придивляся до цієї особистості. Чи не спеціально розкручена особистьсть нашими ворогами? Нас москалі колись називали петлюрівцями, тепер - бандерівцями. Петлюрі я не зможу пробачити розстріл Болбочана. А Бандеру досі добре не вивчив. Дуже багато джерел інформації, які протерічать одна одній. Через нього нас досі не пускають до Польщі.

Останньою краплею натхнення намалювати Бандеру стала заява Качинського минулого тижня: "Україна має обрати свій історичний шлях, або ви разом з Бандерою, або ви разом з Польщею". Мене це обурило. Це наш Бандера! Що хочемо те з ним і робимо! Тому намалював одразу після цієї заяви. Зовсім скоро його оприлюдню.

ВІД МЕДВЕДЧУКА ПОДЗВОНИЛИ: Впредь будьте осторожней в выборе объектов рисования"

- Герої ваших шаржів ніколи до вас особисто не зверталися? Пам'ятаєте як в "Незнайке", коли він намалював портрети, і кожен казав: от всі в тебе класно вийшли, всі. А мій – не схожий, ти його прибери …

- Серйозних проблем не було ніколи. От тільки після карикатури на Медведчука мені подзвонили на наступний день о четвертій ранку і сказали: "Впредь будьте осторожней в выборе объектов рисования"

- У вас є улюблені теми і улюблені персонажі для шаржів? Що вас надихає: революція, війна, реформи, людський героїзм…

- Ой! Я не знаю в різні часи по різному. Ще вчора я захоплювався гетьманами і воєначальниками, сьогодні вченими і винахідниками, завтра - молоддю від якої останнім часом просто дах зносить. Останнім часом зовсім не цікавий став політикум. Я зрозумів, що вони ніхто. Не варто на них час і сили витрачати.

- Картинка із малим бійцем в шоломі і з булавою, ви підписали її "Захисник Батьківщини". Як вважаєте, чи варто хлопчиків з дитинства привчати до думки, що вони мають бути готовими воювати за СВОЮ КРАЇНУ? Чи варто на День Захисника України вітати і дітей, як це робили 23 лютого?

- Хлопчикам варто розкривати правдиву історію народу і читати героїчні казки. А чи стане він захисником – це має бути його вільний вибір. В цей день варто вітати лише воїнів України, дівчат і хлопців. А за наявність пісюнчика я б подарунків не давав.

- Зараз ви здебільшого зображуєте історичні постаті: Стуса, Леонтовича. Втомилися трохи від реалій сьогодення?

- Та ні! Просто мушу про них розказати і показати. А героїв і величних людей вистачає і сьогодні. Останнім часом часто чую думку, що ми - нація толерантна, сільська, хліборобска. Так, не без цього. Просто все інше знищили і приховують досі. Тому треба показати минуле. А за сьогодення візьмусь завтра.

- Над якими темами наразі працюєте?

- Ну от саме зараз календар "ЗНАЙ НАШИХ", який згодом точно переросте в книжку. Потім буде мультфільм, чи фільм, чи ще щось з історії України. Я поки не можу осягнути, що це буде. Але вже відчуваю, що буде дуже круто (сміється)

НАДІЯ БЕЗ САВЧЕНКИ

- Ви колись дуже гарно зобразили Надію Савченко. Потім не було бажання намалювати її в новому баченні суспільства?

- Якось так вийшло, що фраза "Я на волі, це ти за гратами" набула зовсім іншого значення. Малювати її вже не хочеться. Була Надія, була надія, хай вона залишиться в нас без Савченки.

- Чим закінчилася історія про плагіат Валентини Петренко? Ви ніби до суду на неї хотіли позиватися за те, що вкрала вашу роботу, ще й дописала свої слова

- Та нічим. Її начебто не можуть розшукати у Росії. Нам так пояснили. Я й не сподівався, що щось вийде. Відчуваю себе Дідьє Маруані

- А як ви ставитеся до того, що в Україні ваші роботи використовує хто завгодно, не вказуючи автора. Ще ними дуже часто діляться в соцмережах, і не пишуть, що автор – Юрій Журавель. Вам це не образливо?

- Звичайно, це образливо.

Дуже погано, що у людей досі сидить в голові мінотавр совка. І відношення до інтелектуальної власності як до надбання пролетарської общності. Важко це пояснити патротам. Наше українське має бути якісним, крутим і дорогим. Від того, що гнилий паркан перефарбуєш у жовто-бакитні кольори він надійнішим і кращим не стане. Треба вчитися робити якісне, цінувати якісне, вибирати якісне і платити за якісне.

- Чи подобаються вам карикатури "Шарлі"? Чи є для вас у творчості якісь табу?

- Вони справжні монстри (у хорошому розумінні). Шарлі Ебдо знають,що для того щоб розштурхати задоволене собою суспільство, треба робити щось епатажне. Вони це й роблять.

Поки що я себе нічим не обмежую.