"Совок" і вишиванка: Як вони уживалися

Це зараз вишиванки в тренді і складно знайти людину, в якої хоча б чогось вишитого не було. Україна мабуть єдина країна, де люди носять національний одяг кожен день, комбінуючи його з джинсами, маринарками.

А ще 30-40 років ХХ століття тому за носіння вишиваної сорочки можна було отримати чималі проблеми за націоналістичні погляди. Чи так тільки вважається?

Журналісти Depo.ua поспілкувалися з українцями, які носили вишиванки коли Україна була ще УРСР про те, чи відчували вони небезпеку, ходячі в національному одязі.

"ВОНА БАНДЕРІВКА. ТРЕБА ТЕРМІНОВО ПОВІДОМИТИ В КДБ"

Київська пенсіонерка Лідія Мірошниченко вперше вдягла вишиванку на початку 80-х і досі зі сміхом згадує, який це тоді викликало резонанс.

Лідія Мірошниченко 

"Я тоді тільки закінчила інститут і отримала розподіл в ЛКСМУ – центральний комітет комсомолу України, в ідеалогічний відділ. До речі, секретарем з ідеології в нас тоді був Петро Симоненко. Оскільки в мені завжди вирував дух протиріччя, я попросила бабусю вишити мені сукню з червоними квітами. Вдягнула я її і прийшла на роботу, ми тоді розташовувалися на Михайлівській, там, де зараз МЗС. В міліціонера, який перевіряв перепустки, стався шок. Він застиг, потім довго роздивлявся мою перепустку, але в середину врешті пропустив", - розповідає вона.

Та сама сукня, що влаштувала фурор в ідеологічному відділі

Реакція колег по кабінету була ще цікавішою.

"Нас осіб п'ять сиділо в кабінеті. Я увійшла. Запанувала мертва тиша, і так вони мовчали, практично весь день вони розмовляли зі мною ніби шпагу проковтнувши. Як потім мені розповідали, мовчання було викликане тим, що вони спочатку подумали ніби я бандерівка. Хтось запропонував повідомити в КДБ, - сміється Лідія. – Згодом зійшлися на думці що мене просто підіслали з КДБ, щоб перевірити їхню реакцію на бандерівське вбрання. Ще цікавіше було в їдальні, вона в нас була спільною з обкомом партії. Коли я зайшла на обід, навколо мене утворився великий простір: всі похапали свої підноси і відсаджувалися якомога далі. Біля стола зі стравами також стало дуже вільно, обирай, що хочеш".

Подив людина у вишиванці викликала не тільки в ідеологічному відділі центрального комітету комсомолу, а і на вулицях столиці України.

"Я відчувала на собі не тільки погляди молодих чоловіків, а й усіх. Всі погляди були звернені на мене. Мені це подобалося, - згадує Лідія. – Хоча не можу сказати, що я часто вдягала, кілька разів було досить. Знаєте, не те, щоб я була палкою націоналісткою чи бандерівкою. Моя така сміливість була викликана тим, що я навчалася у Москві, де тоді вільніше думалося та дихалося, і в Києві я страждала без цього вільного повітря і хотілось якось підірвати суспільство".

Вже в роки Перебудови Лідія вдягала вишиванку часто, перший з'їзд "Руху" немов відкрив шлюзи цим процесам і багато хто в Києві почав ходити в вишиваних сорочках.

ТО СХВАЛЮВАЛИ, ТО НЕ СХВАЛЮВАЛИ...

Пенсіонер Володимир Юхимович Костенюк з Хмельниччини носить вишиванки з дитинства, так само як і його односельці.

Володимир Костенюк

В кінці 50-х він був ще малий, але пам'ятає, як фотографувався у вишиванці, як його родина вбиралася у національні строї на великі свята. Каже – керівництво цього не схвалювало, але й не засуджувало.

"Традиції, такі як Великдень, негласно засуджувалися, влада намагалася у цей день влаштувати якісь суботники, додаткові робочі дні, щоб люди не святкували. Вишиванки мали скоріше таку неоголошену "непідтримку", а статті чи офіційного морального осуду не було, - розповідає він. – Але носіння вишиванки не було масовим, бо це був дуже дорогий одяг. Буковинські строї моєї мами коштували в той час як корова…."

Батьки Володимира Костенюка в буковинських строях

В 1970-80 роки Володимир Юхимович відслужив строкову, потім жив то в Хмельницькому, то у Львові, але вишиванки не носив. Тоді партія розпочала курс на "єдиний радянський народ", розповідає він, замість "український народ" казали "народ України", в усьому царувала уніфікація.

"Стосовно вишиванок у тому числі все залежало від настроїв ЦК. От Хрущов носив вишиванку і українці могли це робити і не мати клопоту. Були навіть постанови ЦК на збереження окремих традицій. Через рік-два політика партії кардинально змінювалася і хапали усіх, хто насмілився підняти голову, - розповідає Володимир Юхимович. - За деякими оцінками, періоди відлиги навмисно робили, щоб проявили себе дисиденти, а потім через рік їх відвозили до відповідних закладів"

НА ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ НАКАЗУВАЛИ ПРИЙТИ У ВИШИВАНКАХ

Киянин Іван Савельєв у 1982 році пішов у перший клас 148 школи Києва – один український серед чотирьох на потоці. На перше вересня їм сказали прийти у вишиванках.

Іван Савельєв у дитинстві

"І при Хрущові у вишиванках ходили. Але у той же час мама розповідала, що студентів вишів заарештовували за самовільне покладання квітів біля пам'ятника Шевченку на його день народження", - розповідає він.

НОСІННЯ ВИШИВАНОК ПОРУШУВАЛО "РАДЯНСЬКІ КОРПОРАТИВНІ НОРМИ"

Екс-голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович розповів Depo.ua, що носіння вишиванок не було забороненим, "але це було своєрідним порушенням негласних корпоративних норм радянської культури".

"Людина у вишиванці, навіть попри те, що не було формальних заборон, привертала до себе увагу і підпадала під підозру в надмірному націоналізмі", - каже він.

Перший вибух моди на вишиті й народні сорочки у радянських республіках припав на 20 роки минулого століття – тоді їх носили і партійні керівники, і прості люди.

В 1953 року швацька артіль "8 Березня" увійшла до складу Української спілки художньо-промислових кооперативів. Нею, задля масового виробництва, було розроблено три типи сорочок: "українка" (з відкладним коміром, одноколірною вишивкою чи в сполученні двох-трьох відтінків одного кольору), "гуцулка" (з багатоколірним геометричним візерунком із перевагою червоного) та "чумачка" (з вишитою пазухою та низеньким комірцем-стійкою).

Друге радянське піднесення популярності вишиванок припало на другу половину 1950-х років і пов'язане з Микитою Хрушовим, який сам частенько носив вишиту сорочку. Звісно, тоді носіння українського національного одягу ніхто не забороняв.

Аж до періоду застою (середина 1970 — середина 1980-х років) вишиванка була популярною, поки її не записали до ознак дисидентів та націоналістів.

Далі українські вишиванки зберігалися в шафах до отримання Україною Незалежності.