Як бійці АТО підвішують піцу і знайомлять людей

У закладі, який відкрився тиждень тому, важко знайти вільний столик, і вже з'явилися постійні відвідувачі. Співзасновник проекту Леонід Остальцев зізнається, що такий успіх став для нього несподіванкою, адже задумував він пробний проект для своїх.

Depo.ua розпитав Остальцева про ідею геніального бізнесу, перші складнощі і щедрі подарунки гостей.

- Леоніде, Ви робите проект разом з другом. Подружилися в дитинстві чи на фронті?

- З Рафаїлом Агаєвим ми познайомилися кілька років тому. Він - мій наставник з приготування піци. Рафаїл дуже крутий піцейола, всього мене навчив. Старий мудрий воїн, як я його називаю. До війни ми разом працювали у кількох ресторанах. Ми обидва пішли воювати. Я – у 30-ту бригаду 1-го батальйону, а Рафаїл – у Нацгвардію.

- Виходить, у приготуванні піци у вас чималий стаж?

- Я був піцейолою кілька останніх років. Ця робота включає весь процес – від закупки продуктів і приготування тіста на корж до оформлення готової страви. Встигнув попрацювати у чотирьох піцеріях, а Рафаїл – певно, в десятці. Але про свій бізнес до війни серйозно не замислювався. Як і всі, казав, що хотів би відкрити власний заклад, але жодних кроків не робив.

- Коли ж зважилися на цей крок?

- Через тиждень-півтора після повернення з фронту зрозумів, що треба якось жити, чимось займатися, працювати. Подумав, що я вмію класно робити піцу – навіть проводив майстер-класи для дорослих і дітей. Тому і вирішив відкривати піцерію. Засів за бізнесплан… Написав перший на двох аркушах паперу, але він, звісно ж, не підійшов. Потім я став на облік в Центр зайнятості, пройшов навчання з підприємницької діяльності. 

- У вашому проекті чимало соціальних моментів – 10% прибутку відраховуєте на благодійність, проводите майстер-класи для дітей…

- Я люблю соціальну роботу. Після повернення з фронту волонтерив в Союзі ветеранів АТО Деснянського району. Ми запускали багато соціальних проектів для бійців. Тож обдумуючи власну справу, подумав, чому б не додати соціальну складову. Тому я привніс у проект певні моменти, і вони всім сподобалися.

- Рафаїл одразу пристав на пропозицію?

- Так. Після війни він працював піцейолою і, коли я прийшов до нього з пропозицією, якраз звільнився. Я просто сказав: є план, я знайшов інвестора, давай зі мною.

ПЛЮС ДО КАРМИ В ПОДАРУНОК

- Довго шукали гроші на проект?

- Тижні два-три. Я розмістив пропозицію на інвестиційному порталі, почав звертався до знайомих і незнайомих. Всі казали, що проект такий собі, адже я встановив занизькі ціни. Але я не втрачав віри, адже знав, що це класна задумка, і сама піца буде класною, що у нас буде покупець. Ми не гірші за інші піцерії, але, на відміну від них, не жадібні. Лише купуючи піцу, людина робить благодійний внесок. А це вже чималий плюс до карми.

- І як все ж таки знайшли інвестора?

- Після війни друг попросив допомогти своєму знайомому з рестораном. У знайомого був заклад в "Метрограді", він хотів запускати піцу, і я дав кілька порад. І от, отримавши серію відмов, згадав про Сергія. Прийшов до нього, показав проект. Він зразу сказав: "Круто. Давай запустимо у мене в ресторані,  але в бюджетній міні-версії". Інших варіантів у мене не було, тож я погодився .

- Але і міні-версія стала вельми популярною…

- Я взагалі не планував таких темпів. Я опублікував пост на "Фейсбуці" для своїх друзів та знайомих. Мовляв, я знайшов інвестора, відкриваюсь на базі іншого ресторану. Пояснив, що це буде пробний проект і розповів, яким би хотів його бачити. Але після публікації посту здійнявся справжній шквал, а на відкриття прийшла купа медійників.

- Політики чи інші селебритіс в гості навідуються?

- Ніхто не заїжджав. Хоча на відкритті був, як мені сказали, знаменитий фотограф. Я його не впізнав, але говорили, він взагалі крутий. Я підійшов познайомитися. А він мені: мовляв, не зважай, я просто гість. Дав візитку, запропонував звертатися, якщо треба буде фотозйомка.

- Дружина в бізнесі допомагає?

- Дружина зараз вдома. Вона б із задоволенням допомагала, але три з половиною тижні в мене народився син, і їй треба доглядати за малечею. Але дружина два рази заходила в гості -  їй тут подобається, каже, що пишається мною. 

МЕНІ КОМФОРТНО З ІНШИМИ БІЙЦЯМИ

- Чому вирішили набирати на роботу саме бійців АТО?

- Подумав, якщо ми з Рафом разом починаємо таку тему і обидва – учасники бойових дій, чому б не брати на роботу бійців. Я знаю, що у всіх їх проблеми з роботою. Роботодавці не дуже охоче беруть воїнів. А мені з ними навпаки комфортно, нам є про що поговорити.

- Скільки вже людей взяли на роботу?

- У мене один офіціант, один хлопець доставляє піцу, але у нас він тимчасово. Наразі влаштовується в нову поліцію, проходить співбесіди, складає іспити, і між цим всим працює в піцерії. Взяли на стажування піцейолу – хлопця із "Дніпра-2". Донедавна був ще один піцейола, але він, на жаль, не впорався. У нього дуже хвора спина, він сильно втомлювався. Люди активно пишуть у "Фейсбук", хочуть у нас працювати. Поки от одна вакансія, і у мене вже є кілька кандидатів. Мабуть, візьмемо десантника.

- Читала, ви служили в піхоті і у розвідці…

- Так, я був піхотинцем. А щодо розвідки… У нас все трохи через дупу. Хто завгодно виконує функції розвідників, але насправді вони дуже сильно переоцінюються. Так, кілька разів ходив у розвідки, дивився, залазив до сепаратистів. Але нічого особливого не робив…

- Ваші побратими в піцерію вже приходили?

- Так, приходили. Але деякі поки чекають, не йдуть, бо бояться, що не буде вільних столиків. Навідаються, коли раж спаде.

ЛЮДИ ЗАХОДЯТЬ, ЩОБ ПРОСТО ПІДВІСИТИ ПІЦУ

- А ще у Вас у піцерії "підвішують" піци для бійців (оплачують піцу, яку потім передають бійцям – ред.)…

- Це взагалі окрема тема. В проекті спершу такого не було. Але люди, прочитавши про мій задум, почали кидати пропозиції. Одна з них - запустити ще й підвішені піци. Ми подумали, чому б і ні.

- На скільки грошей кияни вже підвісили піц?

- На ранок було 23 тис. із хвостиком. Ми вже відвантажили 25 середніх і 12 великих піц у волонтерський пункт на залізничному вокзалі, 25 середніх – у військовий госпіталь. Учасників бойових дій запрошуємо прийти до нас і поїсти безкоштовно. Волонтери звернулися з тим, щоб відвезти піцу ще й у Ірпенський госпіталь – зараз плануємо відправки. А в суботу буде симпозіум з реабілітації військових – робимо 40 піц для 80 бійців.

- Були особливо щедрі гості?

- Наш найперший клієнт прийшов ще перед відкриттям і дав $100. Каже, підвісьте піцу, я б хотів, аби її відвезли у пункт на вокзалі. А буквально через півтори години прийшов ще один чоловік і теж дав $100. Йому було все одно, куди ми її відвеземо – головне, щоб бійцям. Я запропонував йому пригостити бійців у госпіталі. Деякі люди просто заходять, підвішують піцу і йдуть. Для себе нічого не купують.

- Бувало, що піцу, ну, чи половинку піци підвішували діти?

- Самі діти піцу ще не підвішували, зате приносять нам подарунки – малюнки, браслетики. Особливо сподобався один крутий цікавий кіт із українським прапором. Але, здається, діти поки трохи соромляться.

- Мабуть, роззнайомляться з вами на майстер-класі…

- Так, в суботу буде перший. А так, участь у майстер-класах заброньована в нас на три тижні вперед. Участь безкоштовна, треба лише заплатити 20-30 грн за маленьку піцу.

РУХАЄМОСЯ ВПЕРЕД, НАБИВАЮЧИ ГУЛІ

- Ви готуєте піцу за традиційною рецептурою чи є і авторські рецепти?

- Рецептура у нас класична. Від початку вирішив, що у мене в меню буде біля 12 піц – найбільш смачних і популярних. Ми ж з Рафаїлом у цій темі давно – знаємо, що люблять люди. Ми розраховували на простих людей, які підтримують армію, яким небайдужа ситуація в країні. Людей, нижче середнього класу. Для них ми зробили бюджетні піци. Заробіток же у нас мінімальний – суто на зарплати і подібні моменти.

З часом ми обов’язково придумаємо свою піцу. У нас будуть пасти, сендвічі, кілька салатів.

- У вас є якийсь план щодо розвитку проекту? Можливо, відкриєте свій окремий ресторан?

- Будемо виходити з ситуації. Наразі у мене немає ані досвіду, ані навичок у підприємництві, тим паче – в управлінні рестораном. Як я і планував, вчимося по ходу справи. Рухаємося вперед, набиваючи гулі.

- Вже кілька набили?

- Почали набивати ще до відкриття, коли почали купувати обладнання. Здається, це легко, а насправді три рази їздили міняли слайсери (прилади для нарізання продуктів ламтиками – ред.), тістоміси не ті купували.

А ще ми виявилися не готові до такого напливу гостей. Є люди, які приходили до нас тричі, а піци так і не поїли. Тому що у нас то тісто закінчувалося, то ще якісь проблеми виникали. Ми купили маленький тістоміс. Піч у нас двоярусна, але за годину вона може виконати лише певний обсяг роботи. Але зараз змушуємо її працювати понаднормово, що тут вдієш.

- У бійців заклад попитом користується?

- Так, у нас вже з'явилися постійні гості. Інколи приходять цілими компаніями. На днях спіймав десантника і завів його у піцерію. Він спершу пручався, але ми вмовили його таки пригоститися піцею.

- Буває, що люди надовго лишаються заради спілкування?

- Всі залишаються, піцерія для багатьох стала місцем зустрічі. Люди розмовляють, відпочивають. Деякі зустрічаються вперше, хоча до того тривалий час спілкувались у "Фейбуці", вирішуючи певні питання. Особливо це стосується волонтерів. Та і я побачив вперше одну дівчинку-волонтера, з якою часто спілкувалися у Мережі.

Нагадаємо, "Pizza Veterano" знаходиться у кафе Kaizen в 13-му кварталі ТРЦ "Метроград". Піца в 20 см коштує від 22 - 39 грн, в 30 см- від 31 до 69 грн, а в 40 - від 52 до 119 грн.

ФОТО: "Фейсбук", vgorode.ua