"Апостол" може стати золотим батоном Януковича

Українське суспільство обурене викраденням стародруку "Апостол" Івана Федорова з відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Але наразі офіційної інформації щодо злочину доволі мало. Як повідомляє поліція, зловмисник назвався представником контролюючого органу (якого, що його так легко допустили?) і надав копії документів для проведення звірок книг, які зберігаються в бібліотеці. Для перевірки попросив окреме приміщення, з якого виходив кілька разів протягом дня (і його ніхто не перевіряв?). Зрештою "ревізор" залишив бібліотеку, а рідкісної книги працівники не дошукалися.

Чому "інспектора" залишили практично без нагляду, а також як йому вдалося пронести прочіповану книгу через турнікети, лишається загадкою.

"Не можу сказати, як усе відбувалося, і де йому надавали приміщення. Втім, такі перевірки у нас не рідкість, а людина показала документи", - зауважила в коментарі depo.ua керівник прес-служби бібліотеки Лідія Поперечна.

Звичайно, доступ до рідкісний видань обмежено, отримати їх можуть, наприклад, журналісти та науковці, які працюють з джерелами. При цьому, правила поводження з книгами впродовж останніх років переглядалися лише в частині графіку роботи бібліотеки. Тож при модернізації усіх сфер життя, включно з комп’ютерною і кримінальною, бібліотеки продовжують існувати за нормами минулого століття.

При тому, що "норми" дають збій не вперше. Так, більше 10 років тому з фонду бібліотеки Вернадського вдалося винести рідкісну працю Миколи Коперніка. Тоді злочинець просто взяв книгу з собою до вбиральні і викинув її через кватирку. Хлопця вистежили і засудили до трьох років умовно.

У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ОРИГІНАЛИ НЕ ДАЮТЬ, А ВСІ КОПІЇ – У ХОЛІ

На думку директора Національної парламентської бібліотеки Тамара Вилегжаніна, наразі чіпи та інші премудрості – не панацея.

" Ми щорічно проводимо інвентаризацію – у нас жодної книги не зникло. За правилами користування відділом рідкісних книг бібліотеки, користувачу видають тільки одну книгу і за нею весь час спостерігають наші співробітники. Втім, що саме сталося у бібліотеці Вернадського, я не знаю", - зазначає Вилегжаніна.

При цьому дивується, як не малу за розміром книгу (розмір набірної шпальти – 28 на 18 см – ред.) зловмисник міг непомітно винести з бібліотеки.

Вилагжаніна наводить приклад Національної бібліотеки Великої Британії, де рідкісні книги взагалі не видають, натомість користувачі можуть скористатися оцифрованими копіями, які знаходяться прямо в холі установи. Втім, додає, що стан далеко не кожної книги дозволяє її оцифрувати.

"Ми проводимо роботу з оцифровки книжок за підтримки громадських організацій і спонсорів. Насправді для цього потрібні великі гроші. Перш за все, потрібні сканери – але відсканувати книжку – це лише початок. Далі треба розпізнати текст, описати книжку. Думаю, було б чудово розпочати державний проект з оцифровки рідкісних видань", - каже бібліотекар.

ТАКІ РЕЧІ РОБЛЯТЬСЯ ЗА УЧАСТЮ ПРАЦІВНИКІВ

Українська письменниця Міла Іванцова, організатор акції "100 книжок для сільської бібліотеки" зазначає, що не надто знається на системах охорони у бібліотеках.

"Випадок, звісно, шокуючий. Думаю, що просто ставлення до книг у держави, на жаль, не таке, як до пачок з грошима у банках та дорогоцінних металів та каменів у ювелірних крамницях (які теж час від часу грабують), тому і заходи безпеки відповідні", - коментує письменниця.

Ставлення держави до пам'яток і до грошей відрізняється ще й тим, що пам’ятки безцінні у прямому значенні цього слова.

"Музейні предмети на мають вартості. В інструкції написано: "Музейні експонати не відображаються в бухгалтерському балансі". Це правильна вимога, інакше їх би могли, припустимо, зробити заставою для кредиту. А ще вони б змінили економічну картину – державне багатство б істотно збільшилося, Нацбанк міг би надрукувати купу грошей, але це були б гроші, не підкріплені товаром, бо історичні цінності не продаються", - пояснює Сергій Кролевець, голова Всеукраїнської асоціації музеїв, екс-директор Національного заповідника Києво-Печерська Лавра.

Інший бік медалі – небажання влади возитися з речами, які не мають ціни.

"Цінності не вносяться у баланс музею, для них є графа "Особливий порядок обліку". Тому МВС частіше відкриває справу, наприклад, за фактом зламу приміщення. Величезна страхова оціночна вартість не завжди є вагомим аргументом", - каже Кролевець.

Що ж до "Апостола", музейник впевнений, що крадіжку вчинено на замовлення.

"Такі речі робляться за участю працівників бібліотеки. Це не можна пояснювати банальним "Просто книга погано лежала". Скоріше за все, у викрадачів є точна схема, як реалізувати книжку. Тим паче видання не одиничне, з першого погляду буде важко впізнати, що перед вами саме цей екземпляр. Тому таку книгу значно легше загубити, ніж, припустимо, картину Рембрандта", - акцентує Кролевець.

На думку експерта, бардак у країні зачіпає всі сфери.

" Кілька років тому всі чули про викрадення картин з фондів Національного художнього музею (оригінали картин в кабінеті Табачника замінили копіями – ред..). Зараз ЗМІ пишуть про "золотий батон" Януковича, якого наче не існувало, бо міліція закрила справу. Але ж насправді разом з Самообороною Майдану до Межигір’я їздили і музейні працівники. Питається, чому не зробили опис цінностей… А ще, питається, як можна зараз закривати цю справу? В цьому контексті говорять про інший оригінал "Апостола", який подарували Януковичу, і який було викрадено із Львівської бібліотеки. Всі ці ситуації аналогічні тій, що сталося у бібліотеці Вернадського. Але де ці справи в поліції чи СБУ? А це питання національної безпеки", - нарікає експерт.

Кролевець розповідає, як, будучи директором заповідника "Києво-Печерської лаври" спіймав на викраденні 3 тис. музейних предметів головного спостерігача комплексу. Тоді скликали міжвідомчу комісію, яка встановила склад злочину. Матеріали направили в прокуратуру, Мінкульт, міліцію, але скоро чоловіка… поновили на роботі.

"Він і досі там працює… У мене на руках є документи, я їх передаю кожному новому міністру культури. Але він працює…(нічого не робить – ред.)", - зазначає Кролевець.