Іван Франко про бюрократію і щастя: 11 цитат

Сьогодні виповнюється 104 роки з дня смерті генія української літератури Іван Франко

Іван Франко про бюрократію і щастя: 11 ц…

Depo.ua підготував добірку цитат Великого Каменяря. 

1. "Щастя ніколи довго не триває. Щастя все - день, година, одна хвилина"

2. "Ніякий шлюб, ніяка розлука не заборонить, щоб ти була поезією мойого життя"

3. "... тісна та невисока освіта наших суддів, прокураторів та адвокатів, оте нещасне Вrotstudium, що не дає такому функціонерові нічогісінько, крім знання параграфів, не торкаючи ані психології, ані суспільних відносин, ані історії, ані етики, присипляючи ще в університеті його душу і серце і випускаючи його в світ машиною, яка й працює так, як її наведуть переможні обставини"

4. "Школа політичного життя – то так як школа плаван­ня. Стоячи на березі і слухаючи теоретичних викладів і упімнень, ще ніхто на світі плавати не навчився. Тут перша річ – власна проба, власна діяльність, власне вміння і влас­на відвага. От чого ми мусимо на вічах учити наших селян. Нехай самі говорять, нехай учаться самі висловлювати свої потреби і кривди, стояти за своїми жаданнями і супроти панів, і супроти властей"

5. "Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів"

6. "Книги — морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить"

7. "Мова росте елементарно, разом з душею народу"

8. "Мій патріотизм – се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо"

9. "Вічний революціонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер"

10. "Я переконаний, що економічний стан народу — се головна підстава цілого його життя, розвою і поступу. Коли стан економічний плохий, то говорити про поступ, науку — пуста балаканина. … Такий стан економічний не є вічний і незмінний. Він постав з бігом історичного розвитку, і так само мусить упасти, зробити місце другому, досконалішому, справедливішому, більше людському"

11. "Література кожного народу — це найкраще дзеркало його життя"

Довідка

Іван Якович Франко (1856 - 1916) - поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч.

Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі, тепер Львівська область, в родині коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, Львівському (філософський факультет), Чернівецькому та Віденському університетах.

Брав участь у роботі студентського "Академічного гуртка" "Друг". За громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну пропаганду, Франко чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892).

В 1890 р. став одним із засновників та першим головою (до 1898) радикальної партії в Галичині, що згодом переросла у національно-демократичну, редактором її друкованих органів - газет "Народ" (1890-1895), "Хлібороб" (1891-1895), „Громадський голос" (з 1895).

У 1887-1897 рр. працював у редакції газети "Kurjer Lwowski". За участю Франка видані альманахи "Ватра", "Веселка", "Перший вінок".

У 1899 р. Франко став членом Української національно-демократичної партії. Завдяки підтримці Грушевського приєднався до наукового товариства ім. Т. Шевченка, відтак відійшов від активної політичної діяльності і присвятив себе літературній і науковій праці. Був співредактором журналу "Літературно-науковий вісник" ( 1898-1907; спільно з Грушевським та  Гнатюком).

1908 року здоров'я Франка значно погіршилося, однак він продовжував працювати до кінця життя. За останній період він написав "Нарис історії українсько-руської літератури" (1910), "Студії над українськими народними піснями" (1913), здійснив багато перекладів з античних поетів. 1913 року вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка.

Період останнього десятиліття життя Франка — дуже складний. За розповідями сина Андрія, "у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…".

"Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю" — писав Іван Франко. За таких обставин за неповний рік до смерті Франко створив 232 поетичні переклади й переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.

Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові. 31 травня відбулось кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Співорганізатором похорону був Кость Левицький, Зенон Носковський від імені УСС поклав вінок на могилу Каменяра.

Іван Франко про Україну, бюрократію та блондинок: 13 цитат - фото 2

Іван Франко був одружений з Ольгою Хоружинською, яка народила йому троє синів та доньку.

Творчий доробок

Франко плідно працював як оригінальний письменник  і перекладач, літературний критик, і публіцист, мистецтвознавець, етнолог і фольклорист.

Автор 10 книг віршів, до складу яких увійшло понад півтисячі окремих творів. Близько півсотні творів складають поеми.

Письменник переклав українською мовою близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур. Вершиною інтимної лірики Франка вважають збірку "Зів'яле листя" (1896). Проза Франка охоплює понад 100 оповідань, новел, 10 повістей, романів. Найзнаковіші твори – "Борислав сміється", "Захар Беркут", "Герой поневолі", "Великий шум", "Перехресні стежки".

 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Країна Укропів

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme